4.64/5 (92.73%) 110 голос[ов]
Твір на тему: «Аналіз оповідання Р. Бредбері «Усмішка»
Оповідання Рея Бредбері «Усмішка» – це черговий витвір-попередження автора. Письменник намагається показати, до чого може привести цивілізація, яка розвивається з такою шаленою швидкістю, в якій люди втрачають відчуття духовної радості, розмінюють його на мідні п’ятаки тваринної насолоди і самоупоїння. Автор підносить нам своє мудре припущення про те, що настільки неосяжний науково-технічний прогрес може призвести до того, що люди зненавидять мистецтво, книги і разом з ними саму техніку.
Сам письменник у своєму реальному житті також не вітав всіх новинок сучасної цивілізації і ніколи не сідав за кермо автомобіля, а все своє життя їздив на велосипеді. Справжнє життя, по Бредбері, – це повнота почуттів, це життя, зігріта добром, внутрішнім горінням, мрією. Проте електронний вакуум, в якому загрузла сучасна людина, заглушає горіння людської душі, віру в диво і добро, вміння щиро любити і по-дитячому дивуватися дрібницям.
Своїми фантастичними розповідями, часто змішанням науки і мрії, великий Рей Бредбері намагається показати читачеві, що у світовому технічному прогресі люди не помічають, як доходять до надмірностей. Облаштовуючи своє життя всілякими зручностями, в нестримній гонитві за матеріальними благами, не замислюючись про екологію, все частіше заковуючи себе в бетонні гнізда, облаштовані до дрібниць електронікою, людина сама стає залізобетонною і втрачає зв’язок із землею, природою – всього того, що є основою духовності.
Оповідання «Усмішка» зображує далеке майбутнє і зруйнований світ, а в ньому чергу озлоблених людей, які у всіх прикрощах звинувачують науку і мистецтво і не пригадують минулу цивілізацію без війни. Автор описує абсурдну ситуацію: з самого раннього ранку люди стоять в черзі для того, щоб плюнути на картину – найцінніший твір мистецтва. Люди з солодким захватом згадують свята, коли вони палять книги і громлять останній автомобіль.
Однак, на їх фоні ми знайомимося з героєм розповіді Томом – маленьким хлопчиком, людиною з душею, якого зуміла зачарувати краса мистецтва. Письменник не даремно надає читачеві героя-дитину, бо він вважав незрівнянно важливим уміння зберігати дитяче сприйняття світу, коли дух захоплює від подиву, а стаючи дорослою людиною, щоб душа не закостеніла, а дитина «перелилася» в дорослого, набуваючи мудрість і життєвий досвід, але зберігаючи ту принадність, коли все по-дитячому цікаво, коли душа вміє занурюватися повністю, без залишку у вир радості і захвату.
Набагато страшніше, якщо питань більше немає, якщо таємниче і фантастичне знаходить звичні, реальні форми, якщо світ вицвітає і тьмяніє, стає плоско-зрозумілим і виникає ілюзія всезнання і всерозуміння. В своєму оповіданні «Усмішка» письменник малює уявне майбутнє і піднімає тему зруйнованої цивілізації, причому у відносно недалекому часі. Герої не знають точно, в який час проживають, але вони називають приблизно 2061 рік, який аж ніяк не за горами.
Також письменник піднімає одвічну тему: жива душа, здатна відчувати прекрасне серед чужого їй суспільства. Один з героїв твору говорить, що в цивілізації були свої хороші сторони і вірить, що знайдеться людина з душею, яка поверне не стару, а іншу, обмежену цивілізацію, таку, де всі будуть жити мирно.
Письменник намагається донести сучасним людям ідею про те, що він явно бачить всі переваги в нашій цивілізації, проте у всьому повинна бути міра, і не можна повністю механізувати людське життя. Також він свято вірить, що завжди будуть існувати люди з тонкими рухами душі і чарівна сила мистецтва здолає силу грошей. Це фантастичне оповідання написано чарівно красиво, воно переносить читачів в інший світ, проте в цій розрусі ми є тими, хто відчуває запахи, тими , кому земля пече босі п’яти, тими, хто відчуває розливи заходу і бачить, як квадратик місячного світла повзе вночі по тілу. Чудова, ласкава, добра усмішка, яка разом з душею героя охоплює і читача, а разом з місяцем ми пливемо назустріч ранку…
ответ:
1. главные герои повести? (тарас бульба, его сыновья остап и андрий);
2. какой приём оказан остапу и андрию в родительском доме? (отец смеётся над их городской одеждой, бьётся с остапом "на кулаках");
3. сколько времени сыновья провели дома? (одну ночь);
4. куда повёз тарас сыновей? (в запорожскую сечь);
5. почему тарас торопится уехать из дома? (потому что считает, что жить у "бабьей юбки" не к лицу настоящему казаку);
6. почему плачет мать остапа и андрия? (потому что она долго не видела сыновей и вынуждена так быстро с ними расстаться, она боится за их судьбу);
7. что подарил тарас сыновьям? (настоящую казацкую одежду);
8. как показывают себя тарас и андрий в бою? (они сражаются самоотверженно, но тарасу больше по сердцу действия остапа);
9. какими принципами руководствуются казаки? (равенство, братство, патриотизм, бесстрашие в бою);
10. в чём главное отличие остапа и андрия? (остап живёт по законам отцов, он не любит рассуждать, для него главное — это родина и казачество; андрий — более утончённый, его привлекает всё прекрасное);
11. почему андрий предаёт "своих"? (потому что полюбил полячку и перешёл ради неё на строну врага);
12. как погиб андрий? (узнав о предательстве, тарас убивает сына);
13. как погибает остап? (его берут в плен, потом пытают и казнят на площади);
14. что остапу вынести пытки? (присутствие отца и его одобрительный возглас);
15. как погибает тарас? (поляки берут его в плен и сжигают, привязав к дереву).
объяснение:
ответ:
объяснение:
"ме́дный вса́дник" — поэма (стихотворная повесть) а. с. пушкина.
была написана в болдине осенью 1833 года. поэма не была разрешена николаем i к печати. ее начало пушкин напечатал в «бибилиотеке для чтения» , 1834, кн. xii, под названием: «петербург. отрывок из поэмы» (от начала и кончая стихом «тревожить вечный сон петра! » , с пропуском зачеркнутых николаем i четырех стихов, начиная со стиха «и перед младшею столицей») .
впервые напечатана после смерти пушкина в «современнике» , т. 5, 1837 году с цензурными изменениями, внесенными в текст в. а. жуковским.
в повести рассказывается о бедном, ничтожном петербургском жителе, неумном, неоригинальном, ничем не отличающемся от своих собратий, который был влюблен в парашу, дочь вдовы, живущей у взморья. наводнение 1824 года снесло их дом; вдова и параша погибли. евгений не перенес этого несчастия и сошел с ума. однажды ночью, проходя мимо памятника петру i, евгений, в своем безумии, прошептал ему несколько злобных слов, видя в нем виновника своих бедствий. расстроенному воображению евгения представилось, что медный всадник разгневался на него за это и погнался за ним на своем бронзовом коне. через несколько месяцев после того безумец умер.
Кажуть, якби з планети Земля вилітав на інші планети якийсь вигаданий зореліт, то його обов'язково спорядили б картиною Леонардо да Вінчі "Джоконда". Це для того, щоб люди на іншій планеті могли мати уявлення про нашу культуру, про духовність. Але ж картина була написана 1503 року! Невже за цей час нічого кращого людство не придумало? Пройшло більш ніж 500 років!
Мені здається, що є багато нових творів мистецтва, науки, які можна було б показати інопланетянам. Але з іншого боку, якщо вже 500 років люди зачаровуються Джокондою, то в ній є щось величне й загадкове. Напевне, усе, що створили люди (пам'ятники, музеї, ракети, хмарочоси), — це історія, і її потрібно берегти. Бредбері застерігає нас від надмірної самовпевненості. Прогрес — це добре, але не треба забувати про небезпеку від швидкого розвитку цивілізації. По телевізору іноді я бачу, як люди нищать нашу природу. Зрубують дерева, а від цього змінюється рельєф. І це небезпечно. Люди викидають дуже багато сміття, яке шкодить землі. Навіть їжа тепер стала не справжньою, а порошковою. В оповіданні "Усмішка" показано, як люди засуджують цивілізацію, бо вона принесла їм багато горя. Ми маємо зберегти все те добре, що зробили люди на нашій планеті, і маємо не допустити знищення нашої природи та Всесвіту.
Объяснение: