1.Які квіточки росли у дворі дракона? Повість ''Місце для дракона'' Ю.Винничук
2.Як змінився князь під впливом дружби з драконом?
3.Розкажіть про радника князя. Чому дракон не вбив його?
4.''Дощ...йому було байдуже...'' Чим вразив вас цей епізод?
5.Чому не Лаврін вбив дракона?
6.Чому, маючи крила, дракон не відлетів?
7.Розкажіть про Настасі.
8.Що було найважливішим для дракона?

👇

Открыть все ответы

Ответ:

alenka0810

24.01.2020

«без дороги» — повесть о пережитом и передуманном. это отповедьпоколению, «ужас и проклятие» которого в том, что «у него ничего нет». «бездороги, без путеводной звезды оно гибнет невидно и »повесть написана в форме исповеди-дневника молодого врача дмитриячеканова, не сумевшего претворить в жизнь свои мечты о служении народу. онотказался от научной карьеры, от обеспеченного и уютного дома, бросил все ипошел на земскую службу. но его деятельность и деятельность подобных емуподвижников мало что меняла в положении народа, который, привыкнувненавидеть барина, отвечал чекановым недоверием и глухой враждебностью.вересаев отверг народническую программу создания общества людей-братьев. но взамен ничего предложить не мог. фраза из дневника: «истина,истина, где же » — стала главным вопросом жизни вересаева начала 90-хгодов. этой мыслью он жил в дерпте, эта мысль не оставляла его в туле, кудаон приехал заниматься врачебной практикой после окончания дерптскогоуниверситета в 1894 году; с этой мыслью он отправился в том же году впетербург, где устроился сверхштатным ординатором в боткинскую больницувересаеву необходимо было найти те реальные общественные силы, которые исостоянии построить общество людей-братьев.повесть «без дороги» получила продолжение в «поветрии». в 1895 — 1896гг. вересаев сотрудничал в журнале « богатство». там он познакомилсяс михайловым, но их сближение не было длительным. сотрудничал он и вжурнале «жизнь». в 1899 г. он познакомился с максимом горьким; в дальнейшемписатели сотрудничали в издательстве «знание» и «книгоиздательство писателей в москве».

4,5(98 оценок)

Ответ:

nslava783

24.01.2020

Письменник досягає цього різними художніми знахідками. так, в усмішці «ох, і лікували нас він, змальовуючи бабу палажку, яка «значно професоріша від самого професора», її методи лікування, виділяє композиційно в окремі частини медичну спеціалізацію жінки, що стоїть на варті охорони здоров’я сільського населення: хірургічні хвороби, хвороби на очах, зубний біль, жіночі хвороби. усмішка «газета – дуже велике діло» має іншу особливість. вона починається такими рядками: «я тут не натякатиму про те, що таке газета. усі знають, шо це діло дуже велике й дуже поважне. недарма ж її (газету) звуть шостою державою. я тільки розкажу, як треба користуватись газетою, щоб вона справді йшла до діла…» такий серйозний початок усмішки контрастує з подальшою оповіддю, власне, це доведення думки від протилежного. йдеться про сільського трудівника, отож, корисність газети в його господарст стверджується детально, послідовно і теж за певними рубриками (як і у творі «ох, і лікували нас…»), наприклад: жнива, молочарство, пасічництво.. але найпотрібніша газета в справі виховання дітей. цим власним відкриттям гуморист щиро ділиться з читачем: «…дітей одною’ газетою не виховаєш, треба збирати всі газети і підшивати одну до другої, як зшиток. і от як не слухає ванько, берете той зшиток та його по голові: - не слухаєш, сукин ти сину! а для чого я газету передплачую? ! іта р-р-раз! р-р-раз! і дитина після того як свята: і батька поважає, і до школи ходить, і богу молиться…» проте у своєму щоденникові остап вишня занотовує: «все життя гумористом! господи! збожеволіти можна від суму! » чи не парадоксальні ці твердження? ні, бо автор вишнівських усмішок підмітив саму природу сміху, гумору, що часто виростає з контрасту, зокрема веселого і сумного. така й іворча натура гумориста: пильно підмічати в житті всі негаразди, вади, болі, пропускати їх крізь своє серце, а потім шукати дотепне, влучне слово, щоб дошкульно висміяти чи доброзичливо покепкувати над ними. завдання це нелегке: як же треба любити людину, щоб, глузуючи з неї, дбати про її і всієї нації моральне здоров’я! сам остап вишня щиро зізнається: «умираючи, кажу вам усім: ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до зеленого листу! у моєму сміхові завжди бачив народ…» найвищий гонорар для гумориста – веселий блиск в очах народу. у щоденнику «думи мої, думи…» письменник міркує, що ж є основою праці літератора, і переконливо стверджує: талант і чесність. чесність – значить правдивість, неможливість спекулятивних тем, оцінок, творчості за вказівкою зверху («чево ізволіте? ямб? на скільки порцій? ! » – кредо прикажчика в літературі).

4,8(56 оценок)

Это интересно:

Стиль-и-уход-за-собой

14.02.2023

Контроль волос африканского стиля: советы и инструкции...

Философия-и-религия

22.11.2020

5 способов, как быть ближе к Аллаху: разбираемся в духовном росте...

Здоровье

29.01.2020

Как похудеть в лице: эффективные способы...

Компьютеры-и-электроника