1 б 2б 3в 4а 5а 6в 7б 8а
9 Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів Серед нестримних вод розбурханих морів Безпечно ловить птиць, величних альбатросів, Що люблять пролітати слідами кораблів
Альбатрос - величний птах, володар морських просторів, що супроводжував кораблі. А на палубі він мав вигляд безпорадного птаха.
На палубу несуть ясних висот владику. І сумлінно тягне він приборкане крило, Що втратило свою колишню міць велику, Мов серед буйних вод поламане весло
Поступово образ альбатроса переріс у романтичний образ - символ поета і його долі у людському вирі життя.
Поет подібний теж до владаря блакиті, Що серед хмар, мов блискавка в імлі. Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій Він крила велетня волочить по землі.
Поет не знаходив розуміння серед людей і тому не міг злетіти думкою.
Композиційна єдність твору досягла за до центрального образу альбатроса, що став образом-символом. Тому і протиставлені тут реальний і символічний план вираження: альбатрос і матроси, поет і юрба. З образом альбатроса пов'язане все піднесене, він у центрі уваги, автор захоплювався ним і висловив йому співчуття .
10 - Декаданс (від франц. decadence — занепад, розклад) — узагальнена назва кризового світосприйняття, що виявилося в літературі, мистецтві, культурі. Песимістичні настрої, характерні для другої половини XIX — початку XX ст., були пов’язані з дефіцитом духовності у прагматичному буржуазному суспільстві та передчуттям соціоісторичних катастроф — революцій, масштабних війн, що спіткали людство на початку XX ст.
11 - “Альбатрос” аналіз Рік написання – 1842 Цикл – “Сплін та ідеал” Тема: Показ людини, яка відрізняється від суспільства. Поет – мішень в суспільстві в яке всі хочуть потрапити Ідея: Поет доносить до читача, як суспільство ставитися до людини (особливої) Художні засоби “Альбатрос” Епітет “крилатий велетень”, великі білі крила, розбитого, немічний, прекрасний Символи у вірші “Альбатрос” Альбатрос, тобто сам поет – це світ прекрасного, добра. Моряки – зло, символ людства, яке пливе на своєму судні у безмежжі всесвіту. Море – символізує життя; корабель, човен – людську долю; грім, гроза, блискавка – життєві негаразди. В «Альбатросі» стверджується божественна сила мистецтва, з найбільшою повнотою втілена у постаті поета. Автор оспівує душу, що прагне високого ідеалу, краси. У поета, як у альбатроса, “міць велика”, але його намагаються приборкати. Він не може протистояти суспільству, як птиця натовпу матросів. Натовп не розуміє його. І тут зло перемагає добро. Але прекрасне завжди вище за потворне, навіть коли гине. Мистецтво та особистість вищі за натовп. Очевидно, мрії альбатроса залишаться “сумними думками” поета. Надії немає: серед всіх присутніх не виявилося нікого, хто б зупинив дурні розваги або хоча б засудив їх. Таке суспільство ніколи не буде ідеальним, та й не хоче воно прагнути до цього. Чітко простежується схожість долі птиці і долі поета. Це сильний птах з великими крилами, він може підніматися високо і довго триматися в небі. Альбатроса можна назвати мандрівником, який знаходиться у важких і небезпечних мандрах, адже він літає над розбурханим морем. Читаючи поезію Шарля Бодлера, в багатьох віршах відчувається смуток і якась безвихідь, ці почуття часто супроводжували поета в його житті. Він мріяв про світле і прекрасне, але романтична мрія так і залишилася для нього недосяжною.
Объяснение:
Среди произведений фантастики, к сожалению, редко встречаются романы или повести комплексного характера, которые давали бы картину мира будущего. Частично к ним можно отнести "Туманность Андромеды" И. Ефремова, "Тайну подводной скалы" Г. Гребнева, роман Г. Адамова "Изгнание владыки". В XXII век переносят героя своего романа "Внуки наших внуков" Ю. и С. Сафроновы. Правда которым они это делают, сомнителен даже как фантастическая предпосылка. Упавший на Землю метеорит состоял из вещества особым излучением вызывать длительный глубокий сон и состояние, подобное анабиозу. Проснувшись, герой романа оказывается в 2107 году. Центральная идея произведения - использование достижений ядерной физики, управляемых термоядерных реакций для создания искусственного микросолнца, позволившего в грандиозных масштабах изменить природу нашей планеты. С такого солнца были растоплены вековые льды Антарктиды, причем полученная вода под действием специального катализатора превращалась в пластмассу - пенопласт - и распределялась по всему Мировому океану. Это привело к улучшению климата на значительной части земного шара. Авторы затрагивают также ряд проблем, решенных наукой и техникой будущего: широкое развитие кибернетики; дальняя телевизионная связь; продление жизни; портативный атомный двигатель и его применение в автомобильном и воздушном транспорте; сверхвысотная скоростная авиация; межпланетные полеты и освоение мирового пространства.
Заключение.
Этими немногими произведениями исчерпывается фантастика о мире будущего. Следует напомнить, что в в нашей научно-фантастической литературе были созданы романы широкого тематического плана, о которых упоминалось.
Грандиозные успехи науки за последние десятилетия открывают новые возможности для создания произведений, рисующих жизнь и технику будущего. Кому, как не фантастам, следовало бы изобразить в художественных образах грядущее, к которому мы стремимся! Писателей страны, создавшей первую в мире атомную электростанцию, атомный ледокол, запустившей первые искусственные спутники Земли и Солнца, должны вдохновить эти творческие подвиги ученых, инженеров и рабочих. Даже краткий обзор показывает, что «в научной фантастике есть, образно выражаясь, густонаселенные места и почти необитаемые острова»
Тяга писателей к космическим темам понятна. Они открывают наиболее широкий простор для фантазии, позволяют разворачивать необычайные приключения, обходясь зачастую без шаблонного детектива. Можно назвать в то же время ряд тем, почти совершенно не разработанных фантастами. По существу даже такое величайшее достижение современности, как ядерная энергетика, осталось в стороне от внимания писателей. Полупроводниковая техника, радиоэлектроника, кибернетика; перспективы развития химии, биологии и медицины, сельское хозяйство будущего; возможности, которые открывают новые отрасли знания, появившиеся на "стыках" различных наук; новые средства научных исследований; новые представления о свойствах материи, времени и пространства, о природе тяготения - все эти темы еще ждут своего воплощения в научно-фантастической литературе.