«Телеграмма» К. Паустовский 1. Докажите, что Катерине было тяжело жить без дочери. 2. Каким человеком была Настя? 3. Почему Настя уехала из деревни тайно после похорон? 300 слов минимум
Філософська символіка та система образів твору. літературні дослідники називають повість видатного американського письменника е. хемінгуея (1898-1961) «старий і море» «притчею», певно, це дійсно так. бо цей, з одного боку, дуже реалістичний твір — не простий опис цікавої пригоди, не просто розповідь про поєдинок відважного старого з морем і рибою. ця повість має значно ширший і узагальнений зміст, який не зводиться лише до авторської ідеї про необхідність збереження людиною мужності та гідності за будь-яких обставин. про це хемінгуей писав у кожному своєму художньому творі. але саме з приводу повісті «старий і море» письменник сказав: «здається, що врешті-решт я домігся того, над чим працював усе моє життя». що мав на увазі хемінгуей? напевно, однозначно відповісти на це питання неможливо. але зрозуміло одне: він досягнув у своїй творчості вищої сходинки і на рівні ідей, і на рівні художнього зображення дійсності. зовні сюжет повісті досить нескладний. старий сантьяго, герой твору, стомлений невдачами, які переслідували його вже довгий час, відпливає далеко у море, в пошуках здобичі. йому пощастило: попалась «величезна риба». та риба була велика і сильна, що старому довелося докласти чимало зусиль, щоб перемогти її. але на зворотньому шляху акули пожирають рибу, і старому залишається її кістяк. однак річ у тім, що сама по собі боротьба старого з рибою, з акулами — це лише видима частина сюжетного «айсберга». захована ж упідтексті частина говорить про більш важливе і значне: письменник розмірковує над взаємовідносинами людини із суспільством, людини і природи, людини і навіть всесвіту. реалістичні образи старого, моря, риби, хлопчика, левів, акул навівають символістичного значення і знаходяться в стані протистояння і єдності одночасно. стверджується думка про взаємозязок усіх мешканців землі: людей, тварин, птахів, і в той же час один із парадоксів людського існування: людина змушена вбивати тих, коголюбить, хто «дорожчий від брата». «як добре, що нам не потрібно вбивати сонце, місяць і зірки, достатньо того, що ми вимагаємо їжу у моря і вбиваємо своїх братів». людина — частина природи, частина всесвіту. вона відчуває це і прагне до гармонії з ними. саме такою повинна бути світобудова: людина у гармонійному співіснуванні з природою, всесвітом — до такої важнішої думки приходить хемінгуей. розглянемо взаємозв’язок образів і старого та хлопчика: старість — юність кінець — початок хлопчик манолін — продовження старого, його майбутнє, він забезпечить йому безсмертя, отримавши разом із досвідом і частину душі сарого. «був би зі мною хлопчик», — рефреном звучать у повісті слова старого, якими автор стверджує думку, що сила людства у його єдності. образи акул — хижаків, ворогів можна ще сприймати, як перешкоди на шляху досягнення мети. людина сміливо вступає з ними у боротьбу. «акула нічого не боїться і чинить так, як їй заманеться . тут звучить знамените «…людина не для того створена , щоб бути переможеною. людину можна знищити, але її не можна перемогти». але «переможець нічого не здобуває» — цю філософську думку хемінгуей виніс навіть у заголовок одного із своїх творів. сутність людського життя у боротьбі і перемозі в ній, можливо, це перемога над собою. в житті (морі) у кожного є своя риба (мета, ціль), яку потрібно здобувати, є свої акули (вороги, перешкоди), і, слава богу, є свій хлопчик (надія на майбутнє, на своє продовження), свої леви («найкраще в моєму житті», символ юності, дитинства, щасливих миттєвостей, того, що є жити). а ще людина — частинка неосяжного всесвіту. вона відчуває себе добре лише в гармонії з усім, що оточує її: небом, сонцем, морем, птахами, рибами. вона — не цар, не піщинка — вона рівна серед рівних. стають зрозумілими слова хемінгуея з приводу закінчення ним повісті: «здається, що я, врешті-решт, домігся того, над чим працював усе моє життя». письменник у своїх творах завжди змальовував якісь актуальні соціальні конфлікти, проблеми сучасного йому життя, оточуючого його суспільства. тобто, там-були зафіксовані лише миттєвості, а тут — вічна картина світу і людського існування.читать полностью:
Картина сражения представлена на знаменитой панораме Ф. А. Рубо "Штурм 6 июня".
18(6) июня, в годовщину битвы при Ватерлоо, союзники пошли на штурм, который ждал позорный провал. Во время бомбардировки защитники города, испытывая недостаток боеприпасов, практически не отвечали на неприятельский огонь. При штурме они открыли огонь, который обескуражил молодых солдат противника, пришедших на смену вымершим за зиму ветеранам Альмы и Инкермана. Увидев товарищей, падающих под градом картечи, необстрелянные солдаты обратились в бегство. Особенно испугались англичане. Создание памятника было поручено в начале XX в. выдающемуся художнику, мастеру батальной живописи Ф. А. Рубо. Работа над созданием картины велась в предместье немецкого города Мюнхен в 1902-1904 гг. Рубо еще несколько именитых художников из Германии. Холст для полотна картины, площадь которой составляет 1610 кв. м, был выткан в Бельгии. 14 мая 1905 г. состоялось торжественное открытие памятника, которое приурочили к 50-летнему юбилею окончания Крымской войны.
В панораме создано несколько залов. Экспозиционный зал музея, открытый в 1970-м году рассказывает о героях войны и об истории памятника. Тут же размещена диорама подземно-минной войны. Из экспозиционного зала экскурсанты попадают на смотровую площадку. Оказавшись здесь, у зрителя возникает ощущение, что он оказался на возвышенности и наблюдает за происходящим у него на глазах сражением. Панорама "Оборона Севастополя 1854—1855 гг. " была открыта 14 мая 1905 года, в честь 50-летия славной эпопеи. Необычное круглое здание построено по проекту военного инженера О. И. Энберга и архитектора В. А. Фельдмана. Диаметр в диаметре — 36 м, высота его составляет те же 36 м. Классический двухколонный портал, облицованный инкерманским камнем украшен элементами военного декора: солдатский Георгиевский крест украшен Георгиевской лентой; в центре обозначена цифра "349" — число дней героической обороны. Внутри здания размещено живописное полотно (длина его 115 м, высота — 14 м, площадь 1610 квадратных метров) и предметный план площадью 900 кв. м, расположенный на особом По проекту художника, зритель, находясь на специальной смотровой площадке, как бы располагается на вершине Малахова кургана в день штурма 6 июня 1855 г. Именно на Малаховой кургане происходили ключевые схватки, решившие исход штурма как "первое серьезное поражение французско-английской армии".
