Кожен день у нашому житті супроводжується неприємностями, нервовими зривами та стресами. Праця моїх батьків теж нервова. Мій батько працює лікарем у міській лікарні. Кожен день він приймає понад тридцять пацієнтів. Хвора людина дуже нервує, коли їй приділяють мало уваги. Але мій батько добре знає, як поводитися з такими людьми. Він завжди у доброму гуморі, чи то вдома, чи на роботі. Ставлячи діагноз хворому, він може розказати якийсь дотепний випадок із своєї практики і тим самим підняти настрій людині. Недарма кажуть, що хвилина сміху ліпше, ніж найдорожчі ліки.
Моя мати працює викладачем англійської мови у національному університеті ім. В. Н. Каразіна. Студенти її дуже поважають за високий професіоналізм викладання та добре почуття гумору. Студенти теж народ дотепний — їм подобається писати гуморески англійською мовою. Нещодавно між студентами відбувся конкурс на найкращу гумореску. Переможець був нагороджений путівкою до Великої Британії.
У мене багато друзів. Але інколи з ними трапляються такі випадки, шо тут без гумору аж ніяк не обійтись. Наприклад: одного дня мій приятель Сашко їхав в автобусі до центру нашого міста. До автобусу увійшов кумедний чолов'яга з маленькою мавпою, яку він намагався сховати у своєму пальті. Але ця бешкетниця виривалася на волю. Раптом це їй вдалося. Що тут відбулося... мавпа почала стрибати по головах пасажирів. її хазяїн погнався за нею крізь салон автобусу. Люди реготали, як скажені. Сашко приїхав додому у гарному настрої, незважаючи на те, що в цей день вчителька поставила йому у журнал за самостійну роботу
Однажды, сидя в нашей школьной столовой, мы увидели повариху бегущую с половником на выход, за ней мчался толстый рыжий кот. Вот хохоту то было. Пока из-за угла не выбежала собака. - Видимо, собака напала на кота, а кот хотел запрыгнуть на повариху, но слишком толстый и она от него решила убежать, - прокомментировал кто-то из ребят. Только я собирался ответить, как следом побежала крупная мышь. - То есть, они все испугались мыши? - удивленно спросил я. - Нет, там огромная оса, - следом выбежала укушенная за нос осой поварихи и, врезавшись в двери, упала на пол. Голодные мы все остались, из-за того, что поварихи укусила оса, а мышь, кот, собака и повариха, испугавшись, бросились на утек. Не знаю, конечно, чем мышь, кот и собака могли в приготовлении пищи и как они вообще оказались в столовой, но факт остается фактом.
Однажды, сидя в нашей школьной столовой, мы увидели повариху бегущую с половником на выход, за ней мчался толстый рыжий кот. Вот хохоту то было. Пока из-за угла не выбежала собака. - Видимо, собака напала на кота, а кот хотел запрыгнуть на повариху, но слишком толстый и она от него решила убежать, - прокомментировал кто-то из ребят.Только я собирался ответить, как следом побежала крупная мышь.- То есть, они все испугались мыши? - удивленно спросил я.- Нет, там огромная оса, - следом выбежала укушенная за нос осой поварихи и, врезавшись в двери, упала на пол.Голодные мы все остались, из-за того, что поварихи укусила оса, а мышь, кот, собака и повариха, испугавшись, бросились на утек.Не знаю, конечно, чем мышь, кот и собака могли в приготовлении пищи и как они вообще оказались в столовой, но факт остается фактом.
Роль гумору у нашому житті
Кожен день у нашому житті супроводжується неприємностями, нервовими зривами та стресами. Праця моїх батьків теж нервова. Мій батько працює лікарем у міській лікарні. Кожен день він приймає понад тридцять пацієнтів. Хвора людина дуже нервує, коли їй приділяють мало уваги. Але мій батько добре знає, як поводитися з такими людьми. Він завжди у доброму гуморі, чи то вдома, чи на роботі. Ставлячи діагноз хворому, він може розказати якийсь дотепний випадок із своєї практики і тим самим підняти настрій людині. Недарма кажуть, що хвилина сміху ліпше, ніж найдорожчі ліки.
Моя мати працює викладачем англійської мови у національному університеті ім. В. Н. Каразіна. Студенти її дуже поважають за високий професіоналізм викладання та добре почуття гумору. Студенти теж народ дотепний — їм подобається писати гуморески англійською мовою. Нещодавно між студентами відбувся конкурс на найкращу гумореску. Переможець був нагороджений путівкою до Великої Британії.
У мене багато друзів. Але інколи з ними трапляються такі випадки, шо тут без гумору аж ніяк не обійтись. Наприклад: одного дня мій приятель Сашко їхав в автобусі до центру нашого міста. До автобусу увійшов кумедний чолов'яга з маленькою мавпою, яку він намагався сховати у своєму пальті. Але ця бешкетниця виривалася на волю. Раптом це їй вдалося. Що тут відбулося... мавпа почала стрибати по головах пасажирів. її хазяїн погнався за нею крізь салон автобусу. Люди реготали, як скажені. Сашко приїхав додому у гарному настрої, незважаючи на те, що в цей день вчителька поставила йому у журнал за самостійну роботу