ответ: Над чим сміється Мольер у комедії "Міщанин — шляхтич"?
Одного дня восени 1669 року трапилась і у Версалі зовсім пересічна подія. На аудієнцію до Людовика XIII було за турецьке посольство, втім, прийняли його далеко не одразу. Спершу дипломатів змусили довго чекати і врешті-решт запросили до Галереї Нового Палацу, вбраної з надзвичайною пишністю. Король сидів на троні, й діамантів на його костюмі було на чотирнадцять мільйонів ліврів. Проте турки зовсім не здивувались і не розгубились. А посол Саліман-ага обмовився (і зовсім не тихо), що на коні його повелителя діамантів більше, ніж на костюмі французького короля. Монарх розлютився й не міг заспокоїтись майже рік. Нарешті він наказав директору трупи Королівського Театру й композитору Люллі написати комедію, яка б висміювала турків. Консультантом було призначено кавалера Лорана д'Арв'є, який бував на Сході. Утрьох вони розробили план п'єси "Міщанин-шляхтич".
Автор характеризует Хрюкина как отрицательного персонажа. Тот стоит в толпе людей, "подняв окровавленный палец, словно знамя победы" и выглядит уж точно не как пострадавший. То, как его окружила толпа и игра на люди показывают, что он хорошо манипулирует общественными массами и в целом людьми. На это указывает и то как люди внимали его речи. И верили ему. Так же автор часто применяет такой приём как "говорящие фамилии". Думаю понятно от какого слова произошла фамилия Хрюкин. Тут явно нет никаких положительных ассоциаций с персонажем.
Как-то так...