Маленький человек с большим сердцем впервые предстает перед нами в повести *станционный смотритель* в виде Самсона Вырина.
Под маленьким человек подразумевается человек не имеющий высокого чина который живет как судьбой предрешено. Его жизнь нельзя назвать легкой, он принимает на себя всю раздражительность и гнев постояльцев что делает его жизнь еще более никчёмной как сам подчеркивает автор "Что такое станционный смотритель? Сущий муҹеник ҹетырнадцтого класса, огражденный своим ҹином токмо от побоев, и то не всегда...". Он довольствуется тем что имеет и не жалуется на жизнь что и делает его маленьким человеком с Большим сердцем. В повести Самсон очень любит свою дочь, она скрашивает его жизнь. Он становился счастливым зная что он не один, и делил своё счастье с ней. Жена его умерла и всю любовь он отдавал своей дочери, на которой в свое время все и держалось. После уезда дочери Самсон тяжело заболевает, а выздоровев, решает пешком отправиться за своей доҹерью в Петербург что свидетельствует о том что сердце его оставалось таким же большим и любящим.
"П'ятнадцятирічний капітан" був і залишається в числі його найпопулярніших романів.
Найважливіше завдання автора полягало в тому, щоб дати читачам правдиве уявлення про трагічну долю корінного населення "чорного материка".
Найяскравіші сторінки присвячені в "П'ятнадцятирічному капітані" викриттю работоргівців. Обурення Жуля Берна безмежне. Іноді він досягає високого публіцистичного пафосу: ""Работоргівля"! Усі знають, що значить це страшне слово, якому не повинно бути місця в людській мові".
Лиховісні фігури работоргівців — португальців Негоро й Кримбри, американця Гарріса, араба Ібн-Хаміса, віроломного негра Алвіша — аж ніяк не є плодом авторської фантазії. Відомо, наприклад, що работоргівець Алвіш існував насправді. Відомості про цього нелюда, який продав
у рабство десятки тисяч своїх одноплемінників, Жуль Берн почерпнув, як він сам зазначає, із записок англійського мандрівника Камерона. Колишні португальські колонії: Ангола на південному заході Африки, де розгортається дія роману, і Мозамбік на південному сході — здавна служили головними центрами работоргівлі й поставляли негрів-невільників переважно до Північної й Південної Америки, а також у країни Азії та Сходу.
У першій половині XIX століття уряди деяких європейських держав, зацікавлені в тому, щоб використати народи колоніальних країн для розробки природних багатств і добування сировини на їхній батьківщині, скасували работоргівлю. Але, незважаючи на те, що рух аболіціоністів (прихильників звільнення негрів) призвів до офіційної заборони работоргівлі, вона ще довго процвітала в колоніях при потуранні, а іноді — і прямому сприянні місцевої влади.