Гіперболізація --А між іншим, коли б той блакитний янгол потрапив у наш 5-Б, то не вирвався б звідти живцем. А якщо й вирвався б, то з обдертими крилами. --У дядька Матвія був найвищий пліт (огорожа), найзліший собака і найсмачніші яблука. --Я нізащо б не поліз у садок, якби не однокласниця Оля з чудернацьким прізвищем — Чровжова, у котру були закохані всі хлопці, серед них і я --Варто ж мені було з'явитися на вулиці, як скаженів найсмирніший пес, зривався з ланцюга і гнався за мною. --Найтяжчою карою у нас вважалося, коли викликали до нього в кабінет.
Сполучення реального й фантастичного --Бабуся говорить онукові, що його батько ніколи так не робив, приносив додому тільки відмінні оцінки. Я відчуваю, як блакитна дитина, викликана бабусею і мамою з небес, пурхає над моєю головою.
Смішно побудовані фрази --Я уявив себе запорожцем на баскому коні, зі зброєю. Як я приїжджаю до школи, всі вчителі переді мною навшпиньки, а учні дивляться із заздрістю. Оля просить її простити, а я, байдужий і гордий, не вибачаю і їду. --Ніколи ми не думали, що жінки можуть так верещати. --Я беру до рота жабеня. Раптом підходить завуч, вітається до всіх, а я тільки очі вирячую. Питає, чому не відповідаю. Язик мій не витримує, розпрямляється, і я ковтаю жабеня. На кілька днів стаю героєм усієї школи. А ночами інколи прокидаюся й прислухаюся: чи не вистрибує оте жабеня у мене в животі? --Віктор Михайлович знімав кімнату в Миколиних батьків, які всіляко його підгодовували. --Ми принесли зіпсовані яйця, підстерегли Федора, коли він ішов до клубу, й обкидали його. --Хіба не цікаво поїхати вулицею на човні! Ми навіть у морський бій ходили на хлопців із сусідньої вулиці! --Я кулею вилетів із води. Мабуть, у мене був такий вигляд, що братик з переляку побіг і перекинув відро.
Використання приказок, прислівїв --Дядько Матвій досхочу почастував мене кропивою, і я цілий день «вимокав» у ставку. --Наші батьки були скупими на ласку, обережними на похвалу.
Почти сто лет назад Александр Грин написал замечательную книжку «Алые паруса». Время было тогда трудное: революция, Гражданская война, разруха и голод. Но «Алые паруса» - романтическая поэма, ведь и в тяжелые времена людям нужна вера в мечту, в то, что мечты сбываются. Ничего сказочного в «Алых парусах» нет – настоящие люди, настоящие трудности. Секрет волшебства – в "странных летящих душах" автора и его героев. Тусклый мир остается вне, когда ты умеешь любить и творишь чудо сам, будь ты капитаном галиота, или писателем, или чутким читателем Если в жизни счастья нет, то в счастье, самое невероятное, можно верить, мечтать о нем. Или, как это сделал писатель, воплотить это счастье в своем воображении или на листе бумаги. Тогда волшебное счастье станет реальностью. И читатели вместе с героями переживут моменты этого неземного счастья.
Да поняли
Объяснение: