Принцесса...Долгожданная дочь короля с королевой. В честь ее рождения устроили пышный бал, на который созвали множество гостей. Среди приглашенных гостей, были и феи, они наградили ее такими подарками, которые невозможно купить. Феи одарили маленькую принцессу неземной красотой, добрым сердцем, и многими талантами. В 15 лет принцесса укололась веретеном, как и было предсказано старой колдуньей, и заснула на 100 лет, чтобы проснуться от поцелуя принца.
Принц...Молодой и красивый сын короля, узнав, что в заколдованном замке спит принцесса, решил попытать счастья, и отправился в дремучий лес, окружавший замок. Он через все препятствия, и оказался в покоях, где и спала юная красавица. В это время пробил час, и принцесса проснулась. Все были рады этому, и тут же сыграли свадьбу.
Король...Отец принцессы, очень оберегал свою дочь, запретил пользоваться прялками, и приказал убрать все веретена.
Королева...Мать принцессы, очень любит свою долгожданную дочь.
Феи...Добрые волшебницы, которые наградили принцессу чудесными подарками.
Старая фея...Старая волшебница, которую не пригласили на праздник, и она явилась сама. Ей не досталось за столом и столового прибора, какие были перед остальными феями. Старая фея была обижена таким невниманием к своей персоне, и сделала принцессе злой подарок – она предрекла ей смерть от укола веретена.
Юная фея...В сказке «Спящая красавица» героиня, которая смогла смягчить предсказание старой волшебницы. Она слышала угрозы старой феи, и когда девочку одаривали подарками, спряталась за ее колыбель. Услышав пожелание старухи о смерти принцессы, юная фея пожелала, чтобы принцесса не умерла, а только заснула на сто лет, до тех пор, пока в замке не появится принц, который и разбудит ее. Когда пожелание сбылось, юная фея усыпила своей волшебной палочкой всех остальных, чтобы через сто лет, принцесса не осталась в одиночестве.
Старушка...
Древняя старушка, которая не знала о запрете пользоваться веретеном, и явилась невольной виновницей смерти юной принцессы. Она жила в одиночестве, и ее некому было предупредить о приказании короля. Очень испугалась, и подняла панику.
Собачка принцессы...Маленькая собачка принцессы по кличке Пуфф, сто лет проспавшая рядом с хозяйкой. Когда принцесса проснулась, собачка первая подала свой голос, отчего проснулись и остальные обитатели замка.
Історія опери Редагувати
Легенду про подвиг селянина Івана Сусаніна, що завів загін поляків у непрохідну гущавину і загинув разом із ними, часто використовували російські літератори. Війна 1812 року сколихнула самосвідомість, пробудила інтерес до власної історії. Популярними стають в літературі сюжети на російські історичні теми, серед них — про подвиг костромського селянина Івана Сусаніна. Відомо, що поляки йшли на до своєму воєводі Буркевичу. Заблукали. Дорогу їм зголосився показати селянин Іван Сусанін. Але замість цього завів їх у болото, де з ними і загинув. Однак при творчому підході літераторів до історії стало вважатися, ніби поляки прямували до Костроми, щоб убити 16-річного боярина Михайла Романова, який на той час ще не знав, що його оберуть на царський престол[1][2]. Є й дослідники, які вважають легенду про Сусаніна як героя дуже спотвореною[3].
В 1815 році в петербурзькому Великому театрі відбулася прем'єра опери Катерино Кавоса «Іван Сусанін». Автором лібрето був Олександр Шаховський. Опера була написана в стилі французької «опера комік» — діалоги займали майже стільки ж місця, скільки і музика.
Через 20 років за той же самий сюжет береться Глінка. Початково він планував писати оперу за повістю Василя Жуковського «Мар'їна роща», проте поет запропонував іншу тему — тему подвигу костромського селянина Івана Сусаніна. В 1823 році з'явилася поема Кіндрата Рилєєва «Іван Сусанін», що справила помітний вплив на образ головного героя опери. Думка, подана Жуковським, захопила уяву композитора. «…Наче по чарівній дії раптом виник план цілої опери, і думка протиставити російській музиці — польську; нарешті, багато тем і навіть подробиць розробки — все це разом спалахнуло в голові моїй».[4].
Опера була прийнята до постановки в Петербурзі. Репетиції почалися в травні 1836 року.
Прем'єра опери була призначена на 27 листопада 1836 року на відкриття Великого театру після пожежі. Партію Сусаніна виконував Осип Опанасович Петров. Партію сирітки, прийомного сина Сусаніна, співала ще зовсім молода артистка Анна Яківна Воробйова. Декоративне оздоблення залу для глядачів виконала художня артіль Василя Ширяєва.
У підготовці до вистави брав участь також і молодий Тарас Шевченко — тоді ще невідомий нікому кріпак поміщика Енгельгарда і учень маляра Ширяєва — він зробив підготовчі малюнки для орнаменту залу, що прикрашали плафон, під яким підвішувалася величезна кришталева люстра у золотій оправі — одна з головних деталей. За відмінно виконану роботу під час розпису залу він одержав право бути на спектаклі.
за 100 слов и за эссе ты даёшь всего лишь