Объяснение:
Навчальний посібник «Українська мова» укладено відповідно
до навчальної програми з української мови для вищих навчальних
закладів І-ІІ рівнів акредитації (схваленої комісією з української
мови Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства
освіти і науки України (витяг з протоколу № 3 від 18.06.2013 р.),
лист Інституту інноваційних технологій і змісту освіти
Міністерства освіти і науки України від 10.07.2013р. № 14.1/10-
2425 (автори програми Антонюк Т. М., Ковалевська Л. Б.,
Кабаненко А. М.).
Автори посібника прагнули домогтися, щоб вивчення мови
було спрямоване не стільки на запам’ятовування студентами
системи правил, скільки на розуміння закономірностей їх
функціонування та на формування комунікативних умінь і
навичок. А це, в свою чергу, має базуватися на принципах
взаємозв’язку навчання, виховання і розвитку особистості,
демократизації і гуманізації навчання та особистісної орієнтації
навчання, що й даватиме можливість забезпечувати гармонійну
реалізацію основних загальноосвітніх функцій навчального
предмета, здійснювати співпрацю викладача й студента для
досягнення навчально-освітньої мети, створювати умови для
розвитку науково-інтелектуального та творчого потенціалу
кожного студента.
Вивчаючи дисципліну «Українська мова» за до запропонованого посібника, студенти матимуть можливість
практично удосконалити володіння мовними нормами, збагатити
словниковий запас, що сприятиме виробленню у майбутніх
фахівців комунікативних компетенцій та загальнолюдських
ціннісних орієнтирів.
Автори посібника висловлюють щиру вдячність рецензентам
за цінні поради, які дали змогу удосконалити його зміст та
структуру
Андрий – младший сын Тараса Бульбы. Он вместе со своим старшим братом Остапом окончил Киевскую бурсу, где учился охотно, без напряжения, мечтал о подвигах и сражениях. Он был изобретательнее, чем его брат, умел увёртываться от наказания.
В отличие от Остапа Андрий был более привязан к мирной жизни, полной разнообразных наслаждений. С самой ранней юности он начал ощущать «потребность любви» . Именно любовь заставляет Андрия совершить преступление, перейти на сторону врага. Для него воплощением любви становиться прекрасная панночка: «Кто сказал, что моя отчизна Украина? Кто дал мне её в отчизны? Отчизна есть то, чего ищет душа наша, что милее для неё всего. Отчизна моя – ты!... и всё, что ни есть, продам, отдам, погублю за такую отчизну! » Андрий готов был служить паночке до последней капли крови. Из - за любви козак предаёт свою отчизну: «А что мне отец, товарищи и отчизна? Так если ж так, вот что: нет у меня никого! Никого, никого!» . Андрий отказался от своей родины, от верности своему народу, от отца и брата.
Андрий начинает сражаться на стороне врага против своих вчерашних друзей соратников. Смерть выступает достойным наказанием для человека, совершившего такое предательство. Тарас убивает своего сына и долго смотрит «на бездыханный труп» Андрия, который «был и мёртвый прекрасен» . Андрий погиб за свою любовь, судьба его была трагична.
стап-старший сын Тараса Бульбы. Он вместе с младшим братом окончил Киевскую академию. Остапу знания давались с трудом, только под угрозой отца остался он в академии.
Вскоре Остап стал одним из лучших в академии. Всегда считался хорошим товарищем и его за это единодушно любили. С равными был прямодушен. Имел в сердце доброту и был тронут слезами бедной матери. После окончания учёбы Остап с братом приехали домой. Оба молоды и красивы, отправились с отцом в Запорожскую Сечь. Остап всё время думал о сражениях, мечтал о ратных подвигах, хотел ни в чем не уступать своему прославленному в битвах отцу.
В свои 22 года он был поразительно хладнокровен, всегда трезво мог оценить опасность. Остап ни разу не растерялся, не смутился в бою. Крепостью дышало тело молодого казака, а рыцарские качества приобрели силу льва. Казаки быстро оценили силу, смелость, ловкость, отвагу в бою. Даже Тарас Бульба поговаривал, что со временем из Остапа будет добрый полковник.
Остап остался до конца жизни верен своей отчизне, своему дому. Даже в плену, когда его подвергали страшным мукам, он не сказал ни слово, ни крика, ни стона не вырвалось из его истерзанной груди.
Он умер, как верный сын своей Родины.
надеюсь