я сделал только сочинение
Я люблю читать народные сказки о чудесах. Больше всего мне в них нравится то, что добро там всегда побеждает зло.
Героями со стороны добра в русских сказках обычно являются храбрые воины Иван-царевич, Андрей-стрелок, Иван-крестьянский сын и другие. Еще добро представляют добрые Аленушка, Василиса Прекрасная, Марья-кудесница.
Но у зла тоже большое войско. Это зубастая Баба-Яга в ступе, ее подруги — злые ведьмы, которые едят маленьких детей. А еще Кощей Бессмертный, Змей Горыныч с тремя головами, его мать Змеиха и другие.
Зло кажется непобедимым, потому что злые герои сказок очень сильны, хитры и владеют колдовством. Но добро все равно одолеет его!
Я заметил, что добрые герои в русских сказках побеждают не только благодаря своей силе и храбрости. Ведь любая сила, например, бесполезна против Кощея Бессмертного: его просто так не убьешь. Положительные герои используют в борьбе против зла еще и ум, изобретательность, ловкость.
А еще у них по-настоящему доброе сердце, они жалеют других, и им. Поэтому даже звери и птицы станут на сторону добрых героев. Например, как Серый волк служил Ивану-царевичу. Или как утка, заяц и рак отыскать ему Кощееву смерть в иголке и Василису
Объяснение:
Останній дюйм” характеристика Бена Бену 43 роки, він льотчик високого класу зі стажем 20 років. Бен займався зйомкою фільму про акул, тому що роботу із професії знайти було складно, вік його для льотчика були «критичним». Часу на сім’ю та сина у нього не вистачає. Бен розлучений, має сина, на якого у нього не вистачає часу. Дружина Бена виїхала в Англію, покинувши його із дитиною. З сином занадто суворий, різкий. Риси характеру Бена. Досвідчений, любить свою справу, турбується про забезпечення сім’ї, спочатку не звертає уваги на виховання сина, потім прагне зблизитися, заслужити довіру малого; був часто різкий та роздратований; сильний, витривалий, прагне будь-що вижити і врятувати свою дитину. Цитатна характеристика Бена «гроші, які він ощадливо збирав два роки, літаючи над розпеченою пустелею, давали можливість дружині пристойно жити в Кембриджі». «потрібно було швидко заробити побільше грошей, і з’явилася така можливість». “Как и всякий подводник, он ненавидел акул и очень боялся, но не мог ими не любоваться.” «Але тут же зміркував, що треба щось робити: коли його не стане, хлопець залишиться сам, і про це страшно навіть думати. Це було ще гірше, ніж його власне становище…» «Головне вижити до Каїра і показати хлопцеві, як посадити літак. Тільки на це він надіявся, це була його найдальша мета. І ця надія до йому забратися у літак…» «Йому, Бену, тепер потрiбне буде цiле життя, цiле життя, яке подарував йому хлопець. Але, дивлячись у цi свiтлi очi, на трохи випнутi вперед зуби, на це обличчя, таке незвичайне для американця, Бен вирiшив, що заради нього вiддасть усе. На це варто витратити час. Вiн уже добереться до самого серця хлопчини! Рано чи пiзно вiн до нього добереться. Останнiй дюйм, який роздiляє всiх i все, нелегко подолати, якщо не бути майстром своєї справи. Але бути майстром своєї справи – обов’язок льотчика, а Бен був же колись зовсiм не поганим льотчиком.» “Останній дюйм” характеристика Деві Деві – герой твору «Останній дюйм» Дж. Олдріджа, йому 10 років. Мати Джоанна покинула його з батьком й виїхала на батьківщину в Англію. Хлопчик розумний та самотній у сім’ї, переживає розлучення батьків, його проблемами ніхто не цікавиться Риси характеру. Кмітливість, витривалість, добра пам’ять та розум, сила духу, відповідальність Вчинки. Надав батькові першу до перев’язав його, дотягнув до літака, виконував усі його поради, підняв літак у небо, керував ним та успішно посадив на аеродромі. Цитатна характеристика Деві «…десятирiчного сина, що народився надто пiзно i, – Бен розумiв десь у глибинi душi, – чужого їм обом, самотнього, неприкаяного хлопчика, який у десять рокiв розумiв, що мати ним не цiкавиться, а батько – стороння людина, яка не знає, про що з ним говорити, рiзка й небагатослiвна в тi лiченi хвилини, коли вони бували разом.» «Маленький “Остер” нещадно кидало в розпеченому повiтрi то в один, то в другий бiк, але переляканий хлопчина все ж не губився i, вiдчайдушно смокчучи цукерку, розглядав прилади, компас, рухливий авiагоризонт» «Коли вiн про що-небудь запитував батька, голос його зразу ставав сумним: вiн наперед чекав рiзкої вiдповiдi. Тепер хлопчик уже й не пробував розмовляти i мовчки виконував те, що йому наказували.» «”Вiн, здається, хлопець розвинутий”, – подумав Бен, дивуючись чудному напрямку своїх думок. Цей хлопець iз спокiйним обличчям був чимось схожий на нього самого: за дитячими рисами приховувався, можливо, твердий i навiть невгамовний характер. Але блiде, трохи широкувате обличчя виглядало зараз нещасним.» «Отже, Девi все-таки запам’ятав, що треба вирiвняти лiтак, держати потрiбнi оберти мотора i швидкiсть! Вiн це запам’ятав. Славний хлопчина! Вiн долетить, Вiн впорається! Бен бачив рiзко окреслений профiль Девi, блiде обличчя з темними очима, в яких йому так важко було щось прочитати.» ” Он боялся отца. Правда, не сейчас. Сейчас он просто не мог на него смотреть: тот спал с открытым ртом, полуголый, весь залитый кровью. Он не хотел, чтобы отец умер; он не хотел, чтобы умерла мать, но ничего не поделаешь: это бывает. Люди всегда умирают. ”