Чарівна ніч перед Різдвом в однойменній повісті М. Гоголя починається з фантастичної події. Із труби однієї з хат повалив чорний дим і разом із ним вилетіла верхи на мітлі відьма. Там, де вона пролітала, зірки зникали одна за одною. Незабаром відьма набрала їх повний рукав. Чорт, що також з'явився у нічному небі, обпікаючи руки, схопив місяця та й сховав його до кишені. І тому зробилося так темно, що нічого вже не можна було розгледіти. Навіть дорогу до шинку важко було знайти.
Досхочу побавившись у небі й відчувши холод, відьма прослизнула у трубу хати й перетворилася на звичайну собі жінку на ім'я Солоха. Вона славилася у селі тим, що вміла причаровувати до себе статечних козаків. Чорт слідом за Солохою через пічну трубу проникнув до хати.
Чого тільки не буває у святкову ніч! То ж і коваль Вакула мандрує з Диканьки до Петербурга верхи на чорті, щоб дістати для своєї коханої Оксани черевички самої цариці. Зустрівшись у столиці з запорожцями, парубок потрапляє до царського палацу, і цариця дарує йому невимовно красиві черевики.
А яке ж свято обходиться без жартів і сміху! Сміються парубки та дівчата, ходячи з колядками від хати до хати. Сміється й читач над козаками, які у різдвяну ніч вирішили навідатися до Солохи на вогник. Ніхто з Солошиних гостей: ані голова, ані дяк, ані чорт, ані Чуб - не хотіли, щоб їх там хтось бачив. То ж Солоха ховає своїх кавалерів у мішки з-під вугілля. І такий комічний вигляд вони мають, коли їх дістають із тих мішків парубки та дівчата, думаючи, що там лежать паляниці та ковбаси!
Сміється читач і над пузатим Пацюком, що віддавався святковій трапезі у дуже незвичайний б. Він сидів на підлозі по-турецьки перед невеликою діжкою, на якій стояла миска з галушками, і сьорбав з миски юшку, хапаючи час від часу зубами галушки. А вареники самі летіли з миски прямо в роззявлений рот Пацюка, який обтяжував себе лише жувати та ковтати їжу.
У ніч перед Різдвом чорт, який хотів посміятися з людей, був ошуканий сам. Замість того, щоб дошкулити Вакулі, якого він ненавидів за малярські здібності, нечистий виконує всі бажання коваля та ще й одержує в нагороду три удари хворостиною по спині.
Повість М. Гоголя "Ніч перед Різдвом" входить до першої збірки письменника "Вечори на хуторі біля Диканьки". В цих повістях автор змалював милу його серцю Україну, де він народився та виріс. У них химерно переплелися давні легенди й картини життя простих українців, фантастичне й комічне.
Поэма А. Т. Твардовского «Василий Теркин» — народная, вернее солдатская поэма. Ее главная идея заключается в показе борьбы людей ради мира, ради жизни. Она представляет собой целую энциклопедию жизни бойца. Главный герой — воплощенный в образе Василия Теркина народ на войне в самых разнообразных ситуациях и эпизодах. Твардовский смог создать типичный образ русского солдата, с его плюсами и минусами. Перед нами предстает человек, который любит свою Родину и не жалеет своей крови ради нее, который может найти выход из трудного положения и шуткой скрасить фронтовые трудности. Теркин — весельчак, он за словом в карман не полезет. На мой взгляд, главная черта его характера — любовь к родной стране. Герой постоянно вспоминает о родных местах, которые так милы и дороги его сердцу. Не может не привлекать в Теркине также и милосердие, величие души: на войне он оказывается не из-за воинского инстинкта, а «ради жизни на земле» ; поверженный враг вызывает в нем только чувство жалости. Он скромен, хотя и может иногда прихвастнуть, говоря друзьям, что ему не нужен орден, он «согласен на медаль» .
Но больше всего меня привлекает в этом человеке его жизнелюбие, житейская смекалка, насмешка над врагом и над любыми трудностями, но так же у него есть необычайный талант подбодрить людей в трудных жизненных ситуациях.
Только посмотрите, как Теркин живет и радуется жизни на фронте, где каждый день грозит стать после И Теркин не покоряется судьбе, он побеждает смерть.
А. Т. Твардовский в своем произведении показал жизненную силу человека, силу народного характера