ответ:
принц датський гамлет, який є головним героєм трагедії, — це типовий інтелігент-гуманіст ренесансного ґатунку. він щиро вірить у людину — найдосконалішу з усіх істот. гамлет — студент одного з найвідоміших університетів. він друзями й сповнений палкої любові до життя. головний герой не знає, що його уявлення про світ розвіється мов дим при першому зіткненні з реальністю. гамлетові доведеться відчути, так би мовити, всі сумніви, властиві людині взагалі, і два суперечливих почуття оволодіють його душею,
гамлет повертається в ельсінор після несподіваної смерті його батька-короля. принц дізнається, що його мати, королева гертруда, надто швидко вийшла заміж за нікчемного й хитрого клавдія, який і отруїв короля. таким чином, королева гертруда зрадила не тільки чоловіка, але й сина. гамлет присягається помститися за смерть батька. віднині помста стає головним змістом його життя.
у відомому монолозі гамлета про людину шекспір показує руйнівну душевну боротьбу між ідеальними уявленнями й жорстокою реальністю. ганебне вбивство батька, непристойне й протиприродне заміжжя матері, зрада друзів, слабкість та легкодухість коханої, підлість придворних — усе це наповнює душу принца нестерпними стражданнями. гамлет усвідомлює, що данія — це тюрма, що вік розладнався, а час звихнувся. отже, віднині головний герой залишається сам на сам із потворним світом, де панують хіть, жорстокість, ненависть.
одягши маску дурнуватого блазня, гамлет вступає у двобій із світом, сповненим зла. принц убиває царедворця полонія, який шпигує за ним, викриває зраду своїх товаришів по університету, відмовляється від офелії, яка неспроможна протистояти недоброму впливові й втягнена в інтригу проти гамлета.
Хлестаков понял, что его принимают за какое-то очень важное лицо, и рассказом о своей столичной жизни старается напустить на себя еще больше важности.
Он сватается к Марье Антоновне. Сцена эта содержит пародию на любовную интригу. Но композиционная роль любовной интриги состоит в другом. С ней как бы материализуется, вплотную приближается к чиновникам еще один мираж - образ Петербурга, вожделенный, манящий. Он становится благодаря мнимому сватовству почти реальностью: семья Сквозника-Дмухановского чуть ли не переезжает в Петербург, Анна Андреевна мечтает об особом “амбре” в своей комнате, Городничий примеряет через плечо орденскую ленту. Когда перед городничим забрезжила перспектива стать родственником важного чиновника и генералом, он словно опьянел от открывшихся возможностей. Городничий грезит: "Ведь почему хочется быть генералом? Потому, что, случится, поедешь куда-нибудь-фельдъегеря и адъютанты поскачут везде вперёд: лошадей! и там на станциях никому не дадут, всё дожидается: все эти титулярные, капитаны, городничие, а ты себе и в ус не дуешь". Материализованный мираж Петербурга конкретизируется в наивных размышлениях героев.
Объяснение: