Однажды зимой выпал снег на мокрые ветки деревьев, а затем прихватил мороз. Прилетевшая синичка не смогла расковырять заледеневший снег. Видя все это автор взял линейку, расположил ее между рамами в форточке и разложил 30 конопляных зерен на ней. Синичка очень осторожно склевывала эти зерна одно за другим, пока не добралась до последнего. Для этого ей пришлось практически оказаться в комнате. Между автором и синичкой произошел как бы разговор. Синичка интересовалась, почему здесь нет снега, что это за солнце под потолком, что такое книги и для чего они. Кроме того автор поведал синичке, что у человека есть обязанность работать и другим людям.
Объяснение:
Надеюсь, что хоть чем-то Если есть ошибки, извините, я тоже человек и тоже ошибаюсь. Всего хорошего
Поезія А. Малишка завжди була і, сподіваюсь, буде дуже популярною в народі, бо прозорість її форми, тематика, мова близькі як сучасникам поета, так і нам, його нащадкам. Це, мабуть, тому, що у своїх творах митець порушував морально-етичні та загальнолюдські проблеми сучасності.
Гімном материнства називають величну поезію А. Малишка «Пісня про рушник». Ця поезія — це сповідь-спогад ліричного героя, пройнята материнським теплом і синівською вдячністю.
У поезії матір дарує синові рушник, вишиваний як символ життєвої дороги, на якому «росяниста доріжка, і зелені луги, й солов’їні гаї». Цей рушник пов’язаний із життєвою долею ліричного героя і з образом найближчої і найсвятішої для кожної людини — образом матері.
Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала…
У творі образ матері — це символ чистоти і любові, це образ матері-берегині, яка дала нам життя, мудро формувала наші почуття, творила людину.
Объяснение: