ЗИМА
Белым снегом, как одеялом
На лебяжьем, на теплом пуху
Торопливо зима укрывала
И скрывала земли наготу.
Приодела и сосны, и ели
В белоснежные шубы, манто…
И на ветках огни загорели,
Замерцало на них серебро!
И заботливой мамой - метели,
Подоткнув одеяла края.
Колыбельную песню запела,
Зимнюю сказку даря.
Еще одно...
***
Хорошо зимойв лесу,
Одеялом снег ложится,
А,бывает,что случится
Встретить рыжую лису.
А еще в лесу зимой
Все деревья в шапках белых,
И на елках поседелых
Шали с белой бахромой.
Так зимой в лесу бывает,
Что такая тишь стоит,
Словно лес тихонько спит
И про время забывает.
А еще бывает так,
Что сосульки с тонким звоном
По ветвям дрожат зеленым
Дуновенью ветра в такт...
Композиційно драма складається з прологу й трьох дій, співвіднесених з різними порами року, із зародженням, розвитком, згасанням інтимних почуттів і переживань Мавки та Лукаша.
Объяснение:
Пролог уводить читача у світ казки, в якій діють фантастичні істоти, містить у зародку вияви всіх конфліктів, реалізованих у драмі. Композиційну роль у творі відіграють картини природи. Сюжет твору становить історія кохання Мавки й Лукаша. Пори року змінюються відповідно до розвитку почуттів Мавки й Лукаша: провесна — пробудження кохання; весна— його розквіт; пізнє літо — зрада Лукаша (відбувається зав’язка конфлікту і перипетії кохання); осінь-зима — смерть Лукаша, але миттєвості весни символізують перемогу над смертю і поєднання душ закоханих; у такий б авторка підкреслює також і багатогранний зв’язок людини й природи.
Особливість сюжетної побудови «Лісової пісні» виявляється у наявності двох кульмінаційних вершин, адже після першої кульмінації (Лукаш зраджує Мавку і сватає Килину; його вибір штовхає Мавку в обійми «Того, що в скалі сидить») події не йдуть на спад — третя дія («пізня осінь») виявляє колосальну боротьбу пристрастей: Лукаш перетворюється на вовкулаку і знову стає людиною, Килина заклинає Мавку, перетворивши її на вербу.