ответ:«Мотив любові та смерті в романі «Провина зірок» Джона Гріна». 11 клас, Зарубіжна література.
Сучасний літературний процес постає як складний і суперечливий сплав різноманітних художніх напрямів і тенденцій. Мотив любові та смерті займає провідне місце у сучасній літературі. Перспективною тема дослідження є тому, що творчість сучасного американського письменника та відеоблогера Джона Гріна досліджена не в мій мірі, в якій би це дозволив зробити стан розвитку світового літературознавства, а також представлена в роботі концепція та основні результат стануть в пригоді учням та педагогам під час сюжетно-композиційного аналізу цього твору, який введено до навчальної програми із зарубіжної літератури.
Науково-методична робота чітко структурована, складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.
У вступі розкрито актуальність теми дослідження, її теоретичну та практичну цінність, визначено мету та основні завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження. У першому розділі «Мотив любові та смерті як об’єкт літературознавчого аналізу», який складається із двох підрозділів описано мотив як літературознавчу категорію та досліджено типи мотивів у літературознавстві. У другому розділі «Мотив любові та смерті у романі «Провина зірок» Джона Гріна» простежується продуктивність літературознавчого підходу до розкриття мотиву любові та смерті американським письменником у вищезгаданому романі-бестселері.
Вагому роль у вирішенні танатологічних проблем зіграли праці М. Ґайдеґґера, Ф. Ніцше, З.Фрейда. Продуктивність літературознавчого підходу до розкриття мотиву любові та смерті полягають, насамперед, у можливості розглянути ці поняття як символічний код певної культурно-історичної доби, який виявляє свої глибинні сутнісні властивості в художньому творі, де він виступає одночасно і шифром, і ключем до розуміння організації сюжетних колізій, встановлення ціннісних орієнтирів, мірилом вчинків героїв, точкою відліку їхніх дій
«Провина зірок» – розповідь про кохання невиліковно хворих юнака та дівчини Мотиви любові та смерті досить поширені в літературі XXІ століття. Своєрідне втілення і реалізацію має цей мотив у творчості Джона Ґріна, який свідомо пов’язує філософський сенс книжки з конфліктом двох життєвих позицій, двох типів світорозуміння і світовідчуття, двох поглядів на життя, поетичний монтаж яких додає гостроти і напруженості роману. Навіть попри хворобу обидва героя прожили життя не дарма. Попри те що дівчина-підліток має фатальний діагноз і не може дихати без кисневих балонів, які вимушена постійно тягнути за собою, а її життя підтримають вигадані ліки «Фаланксікор», вона поводиться не просто гідно, а й мужньо: відвідує коледж, турбується про батьків, переживає за Гаса
1. Иван самый младший сын у Царя. Как написано в начале сказки " молодой, удалой , холостой" 2. С родителем отношения доверительные и почтительные. Это видно из такого, что Иван выполняет отца и пускает стрелу . И второй раз , когда спрашивает совета у отца , что делать ( ведь стрелу поймала лягушка) и следуя совету отца , берёт лягушку в жёны. 3. Иван очень нетерпеливый ( так как сжёг лягушечью кожу раньше времени ), не думая о том, какие это может вызвать последствия. 4. Иван легко восприимчив и зачастую не имеет своего мнения . ( Он спалил кожу лягушки именно потом что братья смеялись над ним ) 5. Иван обладает железной волей , целеустремлённый , не отступает перед трудностями ( Это видно из того, что он износил три пары железных сапог, три хлеба железных изгрыз) 6. Царевич доверчив ( он прислушивается к советам незнакомого старичка в лесу, а в последствии и к совету Бабы - Яги) 7. Иван милосерден и добр ( Он не убивает животных, хотя испытывает крайний голод) Вывод: Иван царевич положительный персонаж, он не сделал никому и ничего плохого . Если в начале сказки мы видим его домашним, капризным , то как только он вышел из под родительской опеки и трудный путь сложнейших испытаний, Иван раскрылся нам , как смелый, отважный человек.
Аксаков Сергей Тимофеевич БИОГРАФИЯ 20 сентября (1 октября) 1791 года — 30 апреля (12 мая) 1859 года Портрет писателя Сергея Тимофеевича Аксакова. И.Н. Крамской, 1878 год. Добавить фотографию Русский писатель. Сергей Тимофеевич Аксаков родился 20 сентября (1 октября) 1791 года в Уфе в семье Тимофея Степановича Аксакова (1759-1832), представителя старинной, но небогатой дворянской семьи. Детство будущего писателя в Уфе и в родовом имении отца Ново-Аксаково. В 1799-1804 годах он учился в Казанской гимназии, с 1804 года - в новообразованном Казанском университете. В 1807 году, не закончив университетского курса, С. Т. Аксаков переехал в Москву, затем в Санкт-Петербург. Работал переводчиком при Комиссии по составлению законов. В это время произошло его первое сближение с литературными кругами. В последующие годы С. Т. Аксаков жил то в Санкт-Петербурге, то в Москве, то в деревне. В период пребывания в Москве в 1821 году ему удалось войти в писательскую и литературную среду. В 1827-1832 годах С. Т. Аксаков служил в Москве цензором, в 1833-1838 годах был инспектором землемерного училища, с преобразованием которого в Константиновский межевой институт стал его директором. В 1839 году, унаследовав отцовское состояние, оставил службу. С 1843 года С. Т. Аксаков проживал преимущественно в своем подмосковном имении Абрамцево. Здесь его навещали Н. В. Гоголь, И. С. Тургенев, М. С. Щепкин. Видное место в русской мемуарной литературе занимают воспоминания Аксакова «История моего знакомства с Гоголем», впервые опубликованные в 1890 году. Во 2-й половине 1820-х – начале 1830-х годов С. Т. Аксаков занимался театральной критикой, выступал против эпигонов классицизма и рутины в сценическом искусстве, призывая актеров к «простоте» и «натуральности» исполнения. В 1834 году С. Т. Аксаков опубликовал в альманахе «Денница» свой очерк «Буран», знаменовавший начало его писательской деятельности. В первых своих книгах - «Записки об уженье» (1847), «Записки ружейного охотника Оренбургской губернии» (1852), «Рассказы и воспоминания охотника о разных охотах» (1855), - первоначально рассчитанных на узкий круг любителей рыбной ловли и охоты, С. Т. Аксаков проявил себя как писатель, владеющий богатствами народного слова и тонкой наблюдательностью, как проникновенный поэт русской природы. Главное место в наследии С. Т. Аксакова занимает автобиографическая художественная проза, целиком основанная на «воспоминаниях прежней жизни» и семейных преданиях. Его выдающийся писательский талант с наибольшей полнотой раскрылся в книгах «Семейная хроника» (1856) и «Детские годы Багрова-внука» (1858), созданных на основе воспоминаний и семейных преданий. Опираясь на историю трех поколений семьи Багровых, автор воссоздал в них помещичий быт конца XVIII века в его повседневности. Значительное влияние на творчество писателя оказал Н. В. Гоголь. В последние годы жизни С. Т. Аксаковым были созданы и такие мемуарные произведения, как «Литературные и театральные воспоминания», «Встречи с мартинистами». С. Т. Аксаков скончался в Москве 30 апреля (12 мая) 1859 года. Первоначально он был похоронен в Симоновом монастыре. После его разрушения в 1930 году останки писателя были перенесены на Новодевичье кладбище.
ответ:«Мотив любові та смерті в романі «Провина зірок» Джона Гріна». 11 клас, Зарубіжна література.
Сучасний літературний процес постає як складний і суперечливий сплав різноманітних художніх напрямів і тенденцій. Мотив любові та смерті займає провідне місце у сучасній літературі. Перспективною тема дослідження є тому, що творчість сучасного американського письменника та відеоблогера Джона Гріна досліджена не в мій мірі, в якій би це дозволив зробити стан розвитку світового літературознавства, а також представлена в роботі концепція та основні результат стануть в пригоді учням та педагогам під час сюжетно-композиційного аналізу цього твору, який введено до навчальної програми із зарубіжної літератури.
Науково-методична робота чітко структурована, складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.
У вступі розкрито актуальність теми дослідження, її теоретичну та практичну цінність, визначено мету та основні завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження. У першому розділі «Мотив любові та смерті як об’єкт літературознавчого аналізу», який складається із двох підрозділів описано мотив як літературознавчу категорію та досліджено типи мотивів у літературознавстві. У другому розділі «Мотив любові та смерті у романі «Провина зірок» Джона Гріна» простежується продуктивність літературознавчого підходу до розкриття мотиву любові та смерті американським письменником у вищезгаданому романі-бестселері.
Вагому роль у вирішенні танатологічних проблем зіграли праці М. Ґайдеґґера, Ф. Ніцше, З.Фрейда. Продуктивність літературознавчого підходу до розкриття мотиву любові та смерті полягають, насамперед, у можливості розглянути ці поняття як символічний код певної культурно-історичної доби, який виявляє свої глибинні сутнісні властивості в художньому творі, де він виступає одночасно і шифром, і ключем до розуміння організації сюжетних колізій, встановлення ціннісних орієнтирів, мірилом вчинків героїв, точкою відліку їхніх дій
Объяснение: