б)
в)
б)
а)
а)
б)
в)
в)
а)
б)
в)
Буба — головна героїня повісті. Дівчині 16 років, вона не була ні дуже вродливою, ані дуже негарною, ані дуже високою, ні дуже низькою. Вона нічим не вирізнялася серед своїх ровесників, такі ж самі джинси і мартенси. А ось батьки Буби були відомими. Мама Буби — відома авторка жіночих романів, а тато — ведучий сльозливих телевізійних ток-шоу. У сім’ї Буба почувала себе нещасною, тому що її батьки були заклопотані, і не мали жодного уявлення про доньчине життя. « Як твої справи, Бубо? Усе гаразд? Буба подумала, чи батькові спало коли-небудь на думку, що кожну розмову він починає однаково. Нібищойно повернувся з далекої подорожі. Запитання, чи все в неї гаразд, було загальним, і аж ніяк не заохочувало Бубу до звірянь». «Уроки зробила? — так реагував на її появу батько, коли похмурий і погано поголений, долав шлях зіспальні до туалету. Він ніколи не чекав, доки донька щось скаже, тож вона й не відповідала». «Не вперше мати в присутності доньки розмовляла сама із собою, своїм тілом, колготами й пурпуровим светриком. Але вони настільки рідко зустрічалися вдома, що дівчина була вдячна їй навіть за постать у дзеркалі, яка час від часу зупиняла погляд на доньці, очікуючи схвалення в таких важливих справах, як колір шарфика, котрий мати саме приміряла»). І батьки Буби були нещасливі. Вони уникали розмов, брехали, дратувалися, у них не було часу для себе. Вони краще почуваються за межами родини, на роботі. Але Буба не лише переживає через відносини з батьками. Також вона переживає через нещасне кохання до Адася, з яким вона дружила з дитинства, а він її покинув заради її найкращої подруги Йольки. «Нарешті те, що Адась, той самий, з яким Буба знайома з дитсадочка і якого любить, почав зустрічатися з Йолькою. І що він навіть не подумав піти з Бубою на «Міс Сайгон», хоча в неї були два квитки». «Нещастям називала Буба й справу із криптонімом «Адась». Бо хлопець, здавалося, абсолютно її не помічав. Якщо й запитував у неї, то про Йольку. Якщо балакав, то про Йольку. А коли дівчина бачила його на перервах веселого й у чудовому настрої, то поруч завжди була Йолька». Йолька не була спражньою подругою Буби. Вона сміялася над Бубою, використовувала її в своїх цілях, підставляла на уроках, ображала через її уподобання до солодкого.
краткое:
Слово победа всегда звучит величественно и царственно. Любой человек любит победу, никто не терпит поражения. Однако мужественно принять поражение – это удел сильных личностей. Победа и поражение две составляющие всегда шагающие вместе.
В русской литературе в большинстве произведений затрагивается тема победы и поражения. Литературные произведения являются отличным примером, наглядно демонстрирующим поведение героев в определенных ситуациях.
У каждого человека может быть своя победа. Каждый имеет свой предел возможностей и уровень достижения желаемого. А борьба с трудностями – это и есть настоящая победа
полное:
Каждый человек мечтает о победе. Кто – то мечтает победить собственную лень, кто – то мечтает победить соперника, кто – то, еще каким – то представляет себе победу. Победа делает человека счастливее и увереннее в себе. Победа заставляет усерднее трудиться и верит в себя. Алексей Маресьев, герой повести Романа Полевого доказал свою победу несколько раз. Человек смог победить свой страх, соперника, выйди из зоны комфорта и бороться за жизнь. Человек адекватно воспринимал поражение, и именно это дало ему возможность победить неуверенность, превозмочь боль и страдания.
Победа учит нас тому, что нужно уметь воспринимать и поражение. Ведь легко завоевать победу один раз, очень трудно побеждать многократно. Побеждать – это постоянно трудиться над собой. Добиваться поставленных целей, выполнять обещания данные в первую очередь себе. Побеждать – это быть успешным, удачливым и уверенным в себе.
Самой большой победой славянской нации можно назвать победу над фашистами в мае 1945 года. Большое желание победить и освободить земли народу завоевать не только славу, но и отстоять право на жизнь. Не одно поражение сопутствовало великой победе. Много боев было проиграно, много людей сдавалось морально. Но, умение адекватно реагировать на поражение заставило людей победить и доказать всему миру, что первый шаг к победе – это победа над собой, над своим страхами и неуверенностью и ленью.
Я хочу, чтобы победа над моими личными страхами предавала мне силы и уверенности. Я хочу без обид научиться воспринимать поражение. Я верю в то, что каждое поражение сможет приблизить меня к победе. А когда я буду побеждать, я постараюсь, чтобы победа всегда шагала со мной рядом и многократно делала меня счастливее.
б)
в)
б)
а)
а)
б)
в)
в)
а)
б)
в)
труде