Мене вразила повість А.Азімова "Фах", тим що люди не вважали самостійну освіту чимось важливим, вони вважали що з народження кожній людині вже присутня якась справа життя, і ці навики вона зможе получити( не навчавшись) у свій мозок, коли підросте. Головний герой повісті Джордж Плейтон який читав книжки, намагався вивчити щось, і мав мрію стати програмістом, прийшовши до лікаря Антонеллі, який мав визначити для чого підходить його мозок, і записати необхідні знання, та хлопцеві кажуть що він буде Ніким. Джорджа повертають до Інтернату( "Інтернату для недоумків"). Він втік з інтернату, і подався до Сан-Франциско на початок Олімпіади. Зрозумівши що його давній знайомий Тревіліян не зміг впоратись із завданнями Олімпіади через те, що в його стрічках не було таких знань, Джордж вирішує переговорити із новіанином по відеофону, завдяки Інженеску. Хлопець почав розповідати, що самостійне навчання(коли людина спробує сама щось зрозуміти) надто краще, ніж стрічки, що знання беруть у першу чергу із книжок. Але новіанин не повірив йому. Джордж не може прийти до тями, після того як йому не повірили.
Название не знаю:) У меня есть собака . Ее кличка Варя . Породы Лабрадора . Ей уже почти 1,4 года . Когда мне ее купли она была совсем крошечная и очень боялась людей Когда мы первый раз вышли с ней на улицу , она попала под машину . Я и мои родители отвезли ее в ветеринарную клинику. Когда ее осмотрел доктор ,он сказал ,что ее надо оперировать , так как у нее открытый перелом. Мы очень сильно пере пугались ... Но папа сказал ,чтобы мы не волновались и что все будет хорошо. Когда варю увезли на операцию я не отходила от операционной палаты и очень сильно за нее переживала . Когда вышел врач и сказал,что все хорошо ,я успокоилась . Я была очень рада,что моя собака жива и что с ней все хорошо. Спустя 2 месяца Варя уже бегала и резвилась ,не чего не напоминало нам об этом ..
Ето очень краткое содержание: Во время войны Гроссман, наряду с Эренбургом и Симоновым, стал одним из самых популярных очеркистов «Красной звезды». Особую известность в 1942 году принесла ему повесть «Народ бессмертен». Как ни странно, повесть представляет собой образец той эстетики, которую Гроссман опровергал в очерках о еврейской трагедии и в дилогии «За правое дело» и «Жизнь и судьба». «Народ бессмертен» – пример соцреалистической эпичности, почти фольклорной по своим гиперболическим масштабам. Главный герой повести, Игнатьев – это персонификация всего советского народа, ведущего бой с фашизмом. Недаром в кульминационном эпизоде он сражается с такой же персонификацией – но уже фашизма, «идолом солдатской самоуверенности, богом неправедной войны»: «Словно возродились древние времена поединков, и десятки глаз смотрели на этих двух людей, сошедшихся на исковерканной битвой земле. Туляк Игнатьев поднял руку; страшен и прост был удар русского солдата» – вот характерный пример стиля этой повести, ориентирующейся на былинный эпос.
Мене вразила повість А.Азімова "Фах", тим що люди не вважали самостійну освіту чимось важливим, вони вважали що з народження кожній людині вже присутня якась справа життя, і ці навики вона зможе получити( не навчавшись) у свій мозок, коли підросте. Головний герой повісті Джордж Плейтон який читав книжки, намагався вивчити щось, і мав мрію стати програмістом, прийшовши до лікаря Антонеллі, який мав визначити для чого підходить його мозок, і записати необхідні знання, та хлопцеві кажуть що він буде Ніким. Джорджа повертають до Інтернату( "Інтернату для недоумків"). Він втік з інтернату, і подався до Сан-Франциско на початок Олімпіади. Зрозумівши що його давній знайомий Тревіліян не зміг впоратись із завданнями Олімпіади через те, що в його стрічках не було таких знань, Джордж вирішує переговорити із новіанином по відеофону, завдяки Інженеску. Хлопець почав розповідати, що самостійне навчання(коли людина спробує сама щось зрозуміти) надто краще, ніж стрічки, що знання беруть у першу чергу із книжок. Але новіанин не повірив йому. Джордж не може прийти до тями, після того як йому не повірили.