Через деякий час багато чого змінилося в житті героїв казки "Пані Метелиця".
Отже, стара пані нагородила пасербицю за працелюбність і чесність золотом. Дівчина була доброю, милосердною. Адже вона безкорисно до печі, і яблуньці. А тепер, коли дівчина стала багатою, вирішила до бідним людям.
У народі говорять, що найбільше багатство людини не золото, а здоров'я. От і вирішила пасербиця до людям, зробити їх щасливішими. Вона відкрила лікарні для бідних людей.
Не забула дівчина і про своїх знайомих — яблуньку і піч. Під час заметілі вона звернулася до пані Метелиці і попросила віддати їй яблуньку і піч. "Нехай вони не страждають, а приносять радість і собі, і людям", — сказала дівчина. Ось так і розташували піч у лікарні, а чарівну яблуньку посадили у лікарняному садочку.
Він вродився балакучий, як сорока, може годинами безугавно тріскотіти.
Перше хвилювання потроху зникає. До хлопця знову повертається здатність мислити, говорити.
Вітька все кружляє й кружляє між вербами. На ньому нові (сині в смужечку) штани й жовті рипучі черевики. Рукава білої сорочки по-парубочому закачані по лікті. На голові — бокс (таки домучив клятий Левонтій!), білявий чубчик непокірно стовбурчиться.
Хлопцеві так хочеться утнути щось героїчне, щось таке лицарське. Безперечно, на очах у дівчини. Щоб побачила, який він сміливий та відважний.
— Ой, який же ти замурзаний! — сплеснула руками. — І вуха у сажі, герою ти мій сміливий, орлику відважний! Ти, мов той лев, накинувся на вогонь.
обьясни задание