Евгений Онегин – главный герой одноименного романа в стихах А.С. Пушкина. Каков же характер Онегина, чем он отличается от других персонажей этого произведения?
Внешность Онегина
Евгений Онегин – молодой человек, аристократ, проживающий в Петербурге. Ему 26 лет, его родители умерли, и он один является наследником всех своих родственников. Герой следит за своей внешностью, одевается по последней моде. Онегин не имел определенных занятий. Он много времени проводил на балах, но не имел ни какой конкретной цели в жизни. Военную службу, популярную среди молодых дворян в то время, он презирал, семью заводить не собирался. Он словно не мог найти самого себя.
Черты характера Евгения Онегина
Главный герой, находясь еще в весьма молодом возрасте, уже устал от высшего света и внимания противоположного пола. Его тяготит общение, все больше времени он проводит в уединении. Скука и хандра становятся его верными спутниками. Если Онегин чем-то и увлекается, то потом очень быстро разочаровывается. Он равнодушен ко всему на свете: и к болезни собственного дяди, и к пламенным чувствам Татьяны Лариной.
Главный герой – очень противоречивая натура. С одной стороны он жесток, эгоистичен и бессердечен, с другой – умен, раним, свободолюбив, честен. Оказавшись в деревне, он знакомится с Ленским, который становится его другом, и Татьяной Лариной, которая влюбляется в него. Однако из-за своего характера он теряет и друга и любовь. Ленский погибает на дуэли с Онегиным, слишком серьезно восприняв его заигрывания с его возлюбленной. Татьяне же на ее откровенное письмо с признанием в любви он отвечает отказом не потому, что она не нравилась ему, а потому, что он был уверен в своем скором разочаровании в девушке. Его хандра и неудовлетворенность жизнью всегда преследовали его. Онегин был лишним человеком в этом мире.
Відповідь:
1878 року французький письменник Жуль Верн видав чудовий роман — "П'ятнадцятирічний капітан". Слід зазначити, що це по суті науковий роман, бо напружений та цікавий сюжет тісно переплітається із науковими знаннями.
Перед читачем постає образ вченого. Жуль Верн вірив у те, що наукові винаходи до людям жити комфортно, цікаво та щасливо. До речі, герої роману певною мірою також є вченими. Приміром, кузен Бенедикт. На перший погляд, вій звичайний чоловік, можливо, навіть трохи дивний. Все його життя було присвячене лише одній-єдиній справі — ентомології науці про комах. Він годинами міг роздивлятися свої дорогоцінні колекції жуків та метеликів. Якби спитати в кузена Бенедикта про яку-небудь комаху, він одразу б докладно розповів про неї, так добре він розумівся на біології.
А юний капітан Дік Сенд? Узяти на себе відповідальність за життя людей! Для цього треба бути витривалим, надзвичайно кмітливим і мужнім. Дік Сенд досконало знав географію, що й дало йому змогу вести "Пілігрим". Ті знання врятували Діка та його команду від небезпеки. Проте є ще одна річ, без якої не обійтись жодному капітанові. Вона, в свою чергу, складається із двох дисциплін — вищої математики та навігації. Звичайно ж, треба постійно вести доволі складні розрахунки, щоб часом не збитися з курсу. Це вже наука, що посідає особливе місце в житті людини.
Особисто для мене знання — річ дуже важлива й потрібна. Я вважаю, що за відсутності певних умінь та навичок людина не зможе прожити повноцінне життя, розкрити себе. Особистість має постійно розвиватися і не зупинятися на досягнутому. Саме наука сприяє розвиткові інтелекту, мислення. Вона удосконалює життя людини. Мені подобається вчитися в школі, дізнаватися про щось нове. Крім того, я займаюсь самоосвітою, багато читаю. Мені це дуже цікаво, до того ж я впевнена в тому, що знання неодмінно знадобляться мені в майбутньому.
Дивіться також:
Пояснення:
ответ:Героя -Косту- одноклассники не воспринимали серьёзно. Вечно он сидел и зевал на уроках, будто его ничто не интересует. Всегда молчал, не любят молчунов ни дети, ни учителя.
Однажды он принёс в класс веточки, поставил их в банку с водой. Все подсмеивались над ним, даже пытались подмести пол этим веником. А он ухаживал за веточками. И вдруг однажды они зацвели — распустился багульник. На улице снег, холод, а здесь — весна. «Когда багульник зацвел, все забыли, что Коста молчальник. Подумали, что он волшебник».
А ещё он очень любил собак. Ребята часто видели, как он гуляет то с одной, то с другой, с третьей. Откуда они у него? Он бежал к ним, как только заканчивались уроки: «Звонок с последнего урока — сигнальная ракета. Она звала Косту в его загадочную жизнь, о которой никто не имел представления».
Объяснение: