ответ:Про письменників звичайно думають, що вони вже давно померли, і не здогадуються, що їх можна зустріти десь на вулиці чи в крамниці», – вустами свого персонажа говорить Корнелія Функе – одна з найвідоміших дитячих письменниць Німеччини. Вона й справді жива-живісінька і мешкає в Каліфорнії, де творить фантастичні історії, які обожнюють її юні читачі. Функе можна зустріти в крамниці чи на вулиці, проте найкращим доказом її існування є книжки, які виходять щороку.
Функе пише для дітей і про дітей. Вона має педагогічну освіту та три роки як соціальний працівник займалася з підлітками з неблагополучних сімей: «Я бачила, як вони турбуються про своїх братів та сестер, у той час, коли їхнім батькам байдуже. Я бачила, як вони сміються, хоча життя не дає їм для цього приводів. Вони навчили мене багатьом речам, і я досі їхня боржниця». Аби ці діти частіше всміхалися, Корнелія вирішила писати сама. Їхній світ їй близький: герої історій Функе піратки та принцеси-свинарки, дракони та феї і звичайнісінькі хлопці та дівчата, які натрапили на своєму життєвому шляху на справжнісіньке диво. В її книжках дітлахи завжди відважні, розумні й справедливо перемагають Зло.
Покинувши роботу соціального працівника, закохана в літературу Корнелія стала ілюстратором. Проте, за її словами, оформляти нудні книжки – не менш нудна справа, тож вона написала свою історію, не нудну. Перші твори Функе були для дошкільнят – невеличкі тексти з яскравими авторськими ілюстраціями. А 1997 року було надруковано роман для підлітків – «Повелитель драконів». Ця книжка розповідає про добрих, благородних драконів, які харчуються виключно місячним світлом і товаришують з людьми. Згодом вийшов «Володар над злодіями» — про хлопця, який мріяв стати дорослим, і мрія якого передчасно здійснилася. Корнелія здобула шалену популярність на батьківщині, проте їй завжди хотілося більшого. Тож вона попрохала свого кузена перекласти книжки англійською. А видавець Баррі Каннінгем опублікував її романи (саме він свого часу відкрив читачам чарівний світ Гаррі Поттера). Видавець звернув увагу на творчість письменниці, прочитавши лист одинадцятирічної жительки Туманного Альбіону Клари, яка поцікавилася, чому її улюблену авторку не друкують англійські видавництва.
Подпечье состояло из выпущенных концов толстых брусков.
Спереди оно подпирало тяжелый шесток печи, а сбоку – лавку-лежанку. Печной коник отгораживал шесток у печного столба. Все эти элементы аккуратно вытесывались топором.
У печи часто располагался угол для стряпни. Его отделяли деревянной филенчатой ярко расписанной перегородкой. Расписывалась перегородка обычно геометрическими фигурами в виде солнца или цветов.
Неподвижные лавки располагались вдоль, по всему периметру помещения. С одной стороны они плотно примыкали к стене, с другой же поддерживались подставками из толстых досок, либо резными точечными столбиками-ножками. Обычно такие столбики имели сужение к середине и нанесенный рисунок в виде яблока.
Плоские же подставки, выпиленные из толстой доски, обычно были с рисунком точеной ножки. В избах также встречались переносные лавки с четырьмя ножками или подпорками по бокам (скамьи). Спинку скамьи можно было перекинуть с одного края на другой (переметные спинки). Сквозные или глухие спинки часто украшались резьбой. В горницах скамьи были покрыты специальной тканью. Встречались также скамьи с одной боковиной, на которую наносилась резьба, либо роспись. Такая боковина служила прялкой, или опорой для подушки.
Стулья в избах стали появляться несколько позже – в XIX в. Они выполнялись в виде симметричной формы, имели дощатое квадратное сиденье, сквозную квадратную спинку и чуть вытянутые ножки. Украшением стульев служила деревянная бахрома, либо узорная спинка. Часто стулья были окрашены в два цвета – голубой и малиновый.
Обеденный стол имел довольно большие размеры. Крышка стола выполнялась из качественно обработанных досок без сучков. Подстолье могло быть нескольких видов: дощатые боковины с выемкой внизу, соединенные проножкой; ножки, соединенные двумя проножками или кругом; подстолье с выдвижными ящиками.Деревянная изба издавна была самым распространенным жилищем русского крестьянина. Не смотря на то, что в настоящее время остались лишь избы не старше XIX века, они сохранили все традиции строительства и обустройства.
По конструкции изба представляет собой квадратный или прямоугольный сруб. Стены состоят из горизонтальных бревенчатых венцов – рядов, связанных по углам врубками. Русская изба проста и лаконична, а живописная симметрия построек несет в себе настоящий русский уют и гостеприимство. Интерьер русской избы Составными частями крестьянской избы были: клеть, сени, изба, подклеть, чулан и горница. Основной постройкой было жилое помещение с печью. Внутри находились такие неотъемлемые атрибуты хозяйской жизни как: прикрепленные к стенам широкие лавки, полки, люлька, посудный шкаф и др. Отсутствие лишних элементов и строгая привязанность одной вещи к месту – вот главные признаки интерьера избы.
Особое внимание в избе концентрируется на печи, которая символизирует идею уюта и домашнего очага. Поэтому изготовлению печей мастера уделяли столько времени и сил.
Оновная мысль произведения Н.В.Гоголя "Тарас Бульба" является история о отце и двух сыновьях,о верности родине,о геройстве и о любви.Тарас Бульба-отец и кормилец семейства,славный войн и доблестный защитник родины.Два его сына-Остап и Андрий закончили Киевскую бурсу.Остап-старший сын Тараса не любил учиться,характер его был тверд.Андрий был более мягок по характеру,он был всегда изобретательнее брата.После окончания бурсы,они поехали с отцом на Запорожье.Там и произошло их первое сражение.Андрий влюбился в дочь полководца врага,что и заставило его предать родину.В очередном сражении отец,не выдержав предательства сына сам и убил его.Остапа враг взял в плен. После долгих и мучительных пыток он умер.Тарас сам присутствовал на казни сына.Он не мог не гордится им,ведь во время казни Остап не проронил ни звука.Затем и Тараса схватили.Его сожгли на костре.Вся семья умерла,но все они умерли как герои!
ответ:Про письменників звичайно думають, що вони вже давно померли, і не здогадуються, що їх можна зустріти десь на вулиці чи в крамниці», – вустами свого персонажа говорить Корнелія Функе – одна з найвідоміших дитячих письменниць Німеччини. Вона й справді жива-живісінька і мешкає в Каліфорнії, де творить фантастичні історії, які обожнюють її юні читачі. Функе можна зустріти в крамниці чи на вулиці, проте найкращим доказом її існування є книжки, які виходять щороку.
Функе пише для дітей і про дітей. Вона має педагогічну освіту та три роки як соціальний працівник займалася з підлітками з неблагополучних сімей: «Я бачила, як вони турбуються про своїх братів та сестер, у той час, коли їхнім батькам байдуже. Я бачила, як вони сміються, хоча життя не дає їм для цього приводів. Вони навчили мене багатьом речам, і я досі їхня боржниця». Аби ці діти частіше всміхалися, Корнелія вирішила писати сама. Їхній світ їй близький: герої історій Функе піратки та принцеси-свинарки, дракони та феї і звичайнісінькі хлопці та дівчата, які натрапили на своєму життєвому шляху на справжнісіньке диво. В її книжках дітлахи завжди відважні, розумні й справедливо перемагають Зло.
Покинувши роботу соціального працівника, закохана в літературу Корнелія стала ілюстратором. Проте, за її словами, оформляти нудні книжки – не менш нудна справа, тож вона написала свою історію, не нудну. Перші твори Функе були для дошкільнят – невеличкі тексти з яскравими авторськими ілюстраціями. А 1997 року було надруковано роман для підлітків – «Повелитель драконів». Ця книжка розповідає про добрих, благородних драконів, які харчуються виключно місячним світлом і товаришують з людьми. Згодом вийшов «Володар над злодіями» — про хлопця, який мріяв стати дорослим, і мрія якого передчасно здійснилася. Корнелія здобула шалену популярність на батьківщині, проте їй завжди хотілося більшого. Тож вона попрохала свого кузена перекласти книжки англійською. А видавець Баррі Каннінгем опублікував її романи (саме він свого часу відкрив читачам чарівний світ Гаррі Поттера). Видавець звернув увагу на творчість письменниці, прочитавши лист одинадцятирічної жительки Туманного Альбіону Клари, яка поцікавилася, чому її улюблену авторку не друкують англійські видавництва.
Объяснение: