В этих рассказах "маленькие" люди кажутся нам жалкими, вызывающими смех и даже чувство отвращения. Вся их беда в том, что они, не критично принимая общественные нормы, сами принижают себя, добровольно занимая позицию "маленьких", "униженных и оскорбленных".
Этим людям незнакомо чувство чести, собственного достоинства, и поэтому они всегда, даже при повышении в должности, обречены играть роли холопов и лакеев перед вышестоящими. Самое страшное, что подобную мораль они передают своим детям, внукам.
Вот уж, действительно, "надо победить в себе раба", чтобы суметь подняться не только над собой, но и над обстоятельствами.
Объяснение:
Вот пересказ "Хамелеона", "Злоумышленника" не помню.
Полицейский надзиратель Очумелов и городовой Елдырин гуляли по площади и вдруг им навстречу выбегает собака а за ним полупьяный мужик- Хрюкин. Хрюкин жалуется полицейскому, что собака его укусила. Очумелов грозится оштрафовать хозяина пса и истребить собаку. Но когда он узнает что собака генерала Жигалова, он меняет свое мнение. Потом он снова меняет мнение когда узнает, что это не его собака. И затем снова и снова меняет мнение в зависимости от собственной выгоды. Потом проходящий мимо генеральский повар Прохор говорит, что это собака генеральского брата Владимира Ивановича. Полицейский надзиратель умиляется и даёт Прохору беспрепятственно увести собаку. Толпа смеётся над Хрюкиным, Очумелов грозит ему и продолжает свой путь по базарной площади.
АЗІМОВ, Айзек (Asimov, Isaac — 02.01.1920, Петровичі, тепер Білорусь — 06.04.1992, Нью-Йорк) — американський письменник-фантаст, учений. У 1923 р. трилітнього Азімова батьки забрали до США. Оселились у Нью-Йорку, згодом у Брукліні. Батько письменника став власником невеликого магазину, за прилавком якого часто доводилось стояти й Азімову. Щойно навчившись читати, Азімов виявив схильність до точних наук. Водночас у нього зародилася пристрасть до фантастики. Дев'ятилітньому Айзеку випадково потрапив до рук один з випусків першого у світі періодичного видання творів наукової фантастики, заснованого у 1926 році американським письменником-фантастом Х'юго Ґернсбеком. Азімов заохотився до читання цього журналу, а через три роки сам почав писати науково-фантастичні оповідання.
Азімов закінчив Колумбійський університет (1939) за спеціальністю «біохімія», а в 1941 р. отримав звання магістра. У цьому ж році визнали і його літературний талант: ідеться про публікацію його оповідання «Прихід ночі» («Niqhtfall», 1941), визнаного американськими читачами найкращим оповіданням сучасної наукової фантастики.
Розпочалась успішна діяльність Азімова як ученого і як письменника. Він читав лекції у ряді американських університетів, проводив дослідження у галузі біохімії, математики, став доктором наук, згодом — професором, а також відомим ученим.
Літературна спадщина Азімова перевищує три з половиною сотні книг. Це здебільшого науково-фантастичні романи, повісті, новели, праці з біохімії, математики, астрофізики, міфології.В Азімова.-фантаста дві центральні теми, два магістральні напрями розвитку його думки, що дають змогу чітко виокремити два цикли творів, розпочатих у 40-х pp. і продовжених у майбутньому.
Перша тема — створення і використання роботів. Повісті, оповідання, романи про роботів зібрані у книгах, що складають перший цикл: «Я, робот»(«І, Robot»,1950), «Сталевіпечери» («The Caves of Steel», 1954), «Оголене сонце» («The Naked Sun», 1957), «Решта оповідань про роботів» («The Rest of the Robots», 1964), «Повне видання оповідань про роботів « («The Complete Robot», 1982), «Роботи зорі» («The Robots of Dawn», 1983), «Роботи й імперія»(«Robots and Empire», 1985), «Мрії робота»(«Robot Dreams», 1986). Foundation»