Объяснение:
Жилин
Главный герой рассказа, русский офицер, участвующий в войне за присоединение Кавказа к России. Жилин не из богатой семьи. Он привык всего добиваться сам. По своим человеческим качествам он вызывает у читателей только симпатию.
КостылинОдин из героев рассказа, русский офицер, попавший в плен к татарам. Внешне это грузный, толстый и неповоротливый мужчина. Также как и Жилин он отправился в отпуск, а во время Кавказской войны дороги были не безопасны.ДинаДочь татарина из аула пленного Жилина. Это девчушка лет тринадцати, тоненькая, худенькая с блестящими и «дикими» глазами. Она бегала «как козочка», исправно выполняя отца.
Франца Кафку називають одним із найтрагічніших письменників ХХ ст., митцем-пророком, великим художником сумнівів, співцем страждань. Його сповнені абсурду і безвиході твори й досі лишаються таємницею для літературознавців, які не втомлюються шукати в них прихований зміст. Не менш загадковою є і постать самого прозаїка.
Визначальний вплив на становлення майбутнього письменника справила особистість батька. Герман Кафка відзначався жорстокістю, запальним характером, від якого найчастіше потерпав його син. Одним із найпоказовіших був випадок, коли маленький Франц прокинувся вночі та попрохав у батька принести води — розлючений Герман витягнув хлопчика з ліжка, вивів на балкон і замкнув його там аж до ранку.
Зростаючи в атмосфері постійного страху і покори перед батьком, Франц шукав заступництва у співчутливої матері. Однак Юлія Кафка, заклопотана вихованням одразу трьох дочок, навіть фізично не могла приділяти достатньої уваги сину. Він інколи вдавався аж до симуляції хвороби, аби мати проводила з ним більше часу.
Саме така атмосфера у родині вплинула на його світогляд : Кафка почав вважати сімейне життя тяжким випробуванням. Його щоденники і листи просто майорять наріканнями на безпросвітність існування з родиною.
Він завжди писав про своє існування як про таке, що досі не почалося: «Моє життя — це сумніви перед народженням», «Судного дня буде враховано той факт, що моє життя має початися наступного дня», «Ще не народитися — і вже бути приреченим ходити вулицями і розмовляти з людьми». З погляду психоаналізу таке «умовне життя» являє собою конфлікт між вимогами внутрішнього світу і прагненням до зовнішньої реальності.