Настоящим героем в этом произведении является купец Степан Парамонович, который без раздумий выступает на защиту чести своей жены, какую оскорбил опричник Кирибеевич. Купец решил встретиться с обидчиком в кулачном бою и добился своего, он наказал опричника, тот встретил свою смерть. Но купец даже царю не раскрыл причину своего боя с опричником, чтобы его жену ничто не волновало. Он просил царя перед казнью побеспокоиться о своей жене и о малых детях, а также о своих младших братьях. Калашников – настоящий народный герой, отважный , не боящийся смерти, защищающий честное имя своей жены.
вообще роман М.Ю.Лермонтова построен так, чтобы ярче расскрыть образы героев, в частности, и Печорина.
в оригинале, главы должны были быть построены иначе, но Лермонтов спецально построил их таким образом, чтобы привлечь большее внимание к Печорину. вспомните хотя бы лишь то, как он начинает роман...какую характиристику дает ему Максим Максимыч, а затем и сам рассказчик, но и кончено же сам Печорин, характеристика которого центральная, наверное, в романе. наиболее яркая характиристика представлена в "Кнежне Мэри", но роль остальных повестей нельзя опускать.
Объяснение:
Попробуй написать кратко
Німецька література почала розвиватися з часів Лессінга, якого вважали і засновником. Роз'єднаність у країні не дала змоги розвиватися культурі і літературі зокрема.
На початку XX століття у Німеччині стрімко розвивалася промисловість. У 70-х роках у суспільному житті відбулися глибокі зміни. Такий підйом суспільного життя наклав відбиток і на літературу. Розвивалися нові художні напрямки: критичний реалізм, натуралізм, експресіонізм.Очолили боротьбу за демократичну та соціалістичну літературу встають письменники-антифашисти, які повернулися з еміграції: И. Бехер, Б. Брехт, А. Зегерс. Були і такі, що залишилися емігрантами на все життя (Е. М. Ремарк). Провідною темою в літературі стала антифашистська.У цей період розпочалася особлива драматургія, біля витоків якої стояв Б. Брехт. Він став засновником "епічного" театру.
З проголошенням НДР розпочався новий етап літературного розвитку. Особливістю розвитку нової літератури став її просвітницький характер. Відбувся стрімкий розвиток публіцистики, жанру есе. Поезія цього періоду була адресована широкому колу читачів і набула пісенної форми. Центральною темою літератури стала тема відповідальності, духовного відродження, "двох Німеччин". Провідним художнім методом виявився соціалістичний реалізм. Однією з найбільших трагедій стала війна. Знецінюючи найвищу цінність на землі - людське життя, вона була трагедією як для переможених, так і для переможців.Перша світова війна По-різному сприйняли війну письменники: надто гучними були гасла у кожній із воюючих країн, надто високі, священні інтереси пропонувалося захищати. Та одразу й однозначно заперечували війну Ромен Ролан, Леонгард Франк, Стефан Цвейг, Бертольд Брехт. Багатьом же розуміння антилюдяності війни та брехливості воєнної пропаганди далося пізніше. Трагічний досвід Першої світової війни по-своєму передали у творах ті письменники, які прийшли на війну молодими, сповненими надій, а повернулися із зруйнованими, знищеними старими ідеалами, не набувши нових.
Письменники, які започаткували цю літературу, самі належали до "втраченого покоління": вони, як і персонажі їх творів, брали участь у тій війні і постраждали від неї. Вони засудили війну, створили яскраві образи молодих людей, які були духовно і фізично покалічені війною. Кохання, фронтова дружба, забуття - ось що вони протиставляли війні. Однак це був ілюзорний підхід, а звідси песимізм, усвідомлення безглуздя життя. Усі вони не займались дослідженням характеру війни, причин, з'ясуванням фактів - їх цікавила доля молодого покоління, що стало "втраченою генерацією" для людства; історія душевних потрясінь, які викликала в серцях цих людей війна.У витоків літератури "втраченого покоління" стояли два титани світової літератури - Еріх-Марія Ремарк та Ернест Хемінгуей. Проте Ремарк, на відміну від Хемінгуея, про це, певно, й не здогадувався. У своїх творах вони відобразили і не-сприйняття навколишньої дійсності, й відчуженість людини від людини, і глибокий песимізм, спричинений жорстокою дійсністю.Особливості - показуючи як війна руйнує тіла і душі людей, їхні долі,письменники перетворили свої романи на романи-протести. Головна тема творів - доля молодого покоління, що стало жертвою Першої світової війни. Ненависть до мілітаризму і фашизму, до державного устрою, яке породжує жахливі війни. Всесвітньовідомими письменниками, які представляли німецьку літературу XX століття, стали, Брехт Е. М., Ремарк Г., Белль.