Відповідь:
Милосердие – это положительное качество личности. Милосердный человек к сочувствию, любви и пониманию. Такие люди не оставят в безвыходной ситуации даже незнакомого человека, часто занимаются благотворительностью, находят приют брошенным животным бездомным, престарелым и сиротам.
Наша жизнь состоит в основном из хороших моментов. Человек устроен так, что плохое забывает, а о хорошем мы помним долго. Мы общаемся с разными людьми. И ведем мы себя по-разному в зависимости от характера, от ситуации, от определенных обстоятельств.
Но каждому из нас хотелось бы, чтобы рядом были отзывчивые, добрые, приятные, милосердные люди. Ведь общаясь с такими людьми, мы стремимся быть лучше, наш духовный мир становится богаче.
К сожалению, мир, в котором мы живем, очень непростой. И порой равнодушие, жестокость, жадность, зависть занимают главное место в нашей жизни. Но в любых ситуациях нужно оставаться человеком. Считаю, что мир изменится к лучшему, если люди будут добрее.
Милосердие – это огромное достоинство, готовность и желание одного человека понять другого. Может быть, поэтому мы и общаемся больше с добрыми людьми, а злых людей стараемся избегать. Быть добрым трудно, но без добрых людей мир многое потеряет.
Часто бывает так, что добрые люди – это зачастую щедрые и милосердные люди. Они готовы поделиться многим. А жизнь устроена так, что чем больше человек отдает, тем больше он получает.
С жадными людьми неприятно общаться. Нередко это богатые люди. Но их материальное богатство не всегда приносит счастье, потому что такие люди чаще одиноки.
Все, наверное, замечали, что у добрых и щедрых людей много друзей, знакомых, приятелей. А это самое главное богатство.
Считаю, что в основу человеческих взаимоотношений нужно положить любовь и милосердие. Счастливый человек тот, кто любит и любим. Мы должны всегда сочувствовать и другим, иначе в мире будет преобладать зло.
Милосердием и сочувствием мы порой можем человека. Главное – не отказаться от своих взглядов, не струсить. Наверное, трус не умеет любить по-настоящему.
Да и милосердным человек не может быть, если чего-то боится, если страх и трусость оказываются на первом месте.
Мы все должны стремиться к совершенству и быть лучше, чем есть сейчас. Конечно, в век научно-технического прогресса знания необходимы. Но технический прогресс должен быть связан с духовным обогащением человечества.
Каждому из нас нужно стремиться быть добрее, щедрее, милосерднее. Считаю, что это те качества, без которых человечество не может жить.
Пояснення:
Любити все прекрасне і земне і, говорити правду..." — так, роздумуючи про громадянське покликання письменника, стверджував Василь Симоненко. Й справді, його чесне і щире слово несло людям художню правду про людину і світ, тому й тривожать душу його вірші.
Витоки творчості В. Симоненка — у фольклорі, у творчості Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки.
Як талановитий і принциповий поет, В. Симоненко мав власний погляд на речі, своє розуміння сутності людини на противагу загальноприйнятому в радянські часи погляду на людину як на гвинтик у "загальнопролетарському механізмі". Свої роздуми він виклав у поезії "Ти знаєш, що ти — людина", в якій змушує читача замислитися над цим складним питанням:
Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
В.Симоненко наголошує на унікальності кожної особистості, її неповторності. Окрім того, поет роздумує над швидкоплинністю людського життя. На його думку, слід цінувати кожну мить життя, бо вона неповторна:
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!
Ліричний герой поезії В. Симоненка — активна особистість. Він завжди прагне до нового, невідомого, незвіданого, жадає усе пізнати й зрозуміти. Саме такою постає людина у вірші "Гей, нові Колумби й Магеллани...";
Мріяти й шукати, доки жити,
Шкварити байдужість на вогні!..
А якщо відкрию вже відкрите —
Друзі! Ви підкажете мені...
Більше того, людина у розумінні В. Симоненка — талановита, неординарна. Така особистість постає у вірші "Перехожий". Ліричний герой — творчий, працьовитий, цілеспрямований, веселий, оптимістичний.
Як він ішов!
Зачарований світом,
Натхненно і мудро творив ходу —
Так нові планети грядуть на орбіти
З шаленою радістю на виду!
Як відомо, вірш "Перехожий" присвячено відомій поетесі Ліні Костенко. Хоча, на мою думку, він стосується усіх, хто вносить щось нове у це життя. В образі перехожого проглядає особистість самого автора. Безумовно, таких не люблять, адже вони виділяються з натовпу "сірих" особистостей. Натовп не вибачає ніяких помилок:
Одні співчували йому убого,
Інші не втримались докорять:
Треба дивитись ото під ноги,
Так можна голову потерять... .
Які вони убогі ці маленькі люди! І здатні лише "обсмаковувати" чужу біду.
А перехожий знову може піднятися, у нього є для цього усі можливості й сили:
А він знову йшов.
І дивився прямо.
І знову
Натхненно творив ходу!
Майбутнє за сміливими, творчими, натхненними людьми. Саме про таких особистостей мріяв В. Симоненко. Та він і сам був таким. А ще — справжнім патріотом. З палкою синівською любов’ю написані його поезії "Лебеді материнства", "Україні", "Задивляюсь у твої зіниці" та багато інших. Образ України майже завжди невід’ємний у поета від образу матері, адже Батьківщина, як і мати, одна-єдина:
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Отже, людина в поезії В. Симоненка сповнена гідності, порядності, відповідальності за все, що відбувається довкола. Поет намагався переконати у цьому своїх сучасників. Та його думки і прагнення є актуальними й у наші дні.
Объяснение:
скорее, b ?
Объяснение:
я так думаю или с?
все же там все пункты есть.кажется.
но все же