Думаю что Руслан и Людмила краткое содержание.Песнь первая
Пирует Владимир-солнце — он выдает младшую дочь замуж за князя храброго Руслана. И только троим веселый пир не в пир, они сидят, бледны и угрюмы:
То три соперника Руслана; В душе несчастные таят Любви и ненависти яд.
Это Рогдай — воитель смелый, Фарлаф — крикун надменный, но воин скромный, и Ратмир — хазарский хан.
После пира молодых ведут на супружеское ложе и оставляют одних. Но вдруг:
Гром грянул, свет блеснул в тумане, Лампада гаснет, дым бежит, Кругом все смерилось, все дрожит, И замерла душа в Руслане... Все смолкло. Людмилы нет во тьме густой, Похищена безвестной силой.
Владимир, узнав об исчезновении дочери, распалясь гневом на Руслана за то, что тот не смог уберечь жену, обещает отдать Людмилу в супруги тому, кто первый ее. Все четыре богатыря отправляются на поиски Людмилы, и на перепутье расходятся в разные стороны.
Вдруг пред Русланом пещера, в пещере старец со спокойным взором и седой бородой. Старик говорит витязю не унывать, смело пробивать свой путь —
Узнай, Руслан: твой оскорбитель Волшебник страшный Черномор, Красавиц давний похититель, Полнощных обладатель гор. Еще ничей в его обитель Не проникал доныне взор; Но ты, злых козней истребитель, В нее ты вступишь, и злодей Погибнет от руки твоей.
Наступает ночь, но сон нейдет к Руслану, и он просит старика рассказать о себе. В беспечной юности своей старый финн был пастухом. Увидев однажды красавицу Наину, он любовь узнал душой. С трепетом он открылся ей, но в ответ получил лишь: «Пастух, я не люблю тебя!» Тогда он решил завоевать ее любовь, прославив себя в сражениях, но и тут Наина ответила: «Іерой, я не люблю тебя!» Решил он в грусти безотрадной Наину чарами привлечь и в ученье колдунов провел невидимые годы. Наконец, сотворил он заклинанье, и пред ним явилась «старушка дряхлая, седая, с горбом, трясучей головой, печальной ветхости картина» — оказывается сорок лет. Но колдовство свершилось, и старуха-колдунья воспылала к нему страстью. Он отвергает ее, и она посылает вслед ему проклятья.
Наутро благодарит Руслан старца и отправляется в путь
Однією з важливих проблем драми Г. Ібсена "Ляльковий дім" є проблема багатства і бідності. Але ця проблема є важливою лише в ключі іншої, не менш важливої і значущої. Багатство — це, в першу чергу, влада, яка надає особистості більше можливостей реалізуватися у житті. Від того, якими моральними принципами послуговується особистість, залежать її вчинки, ставлення до людей. Проте не можна сказати, що бідна людина позбавлена можливості бути особистістю та реалізовувати свої потреби та природні нахили. Ф. Шпільгаген писав: "В мені живе любов до свободи і непохитна рішучість не дати нікому себе поневолити; ніколи не схилити своєї голови, коли проти цього протестує моя совість; жити так, як сам життя я розумію, і йти лише тим шляхом, що я його собі обрав, хоч яким би він складним був, не даючи нікому жодним підлещуванням, жодними погрозами звести себе з цього шляху". Ті самі принципи сповідувала головна героїня драми "Ляльковий дім" Нора. Чому п'єса має назву "Ляльковий дім"? Для з'ясування цього питання не зайвим було б ще раз нагадати, хто така людина і що таке лялька. Отже, людина — це "суспільна істота, що має свідомість, володіє членороздільною мовою, виробляє і використовує знаряддя праці; особистість як втілення високих інтелектуальних і моральних властивостей". Лялька — "дитяча іграшка у подобі людини; макет фігури якоїсь істоти, зроблений з будь-якого матеріалу; безвольна людина або людина, якою розважаються". Нора називає себе постійно лялькою, хоча їй хочеться бути завжди людиною. У її житті було два чоловіки, яких вона любила і, навіть, боготворила — батько і чоловік. У скрутну хвилину життя перед
Уже присмерку ми повернулися додому.
Смеркалося, коли ми повернулися додому.