1.Іван Олександрович Хлестаков - молодий поміщик, дворянин, який одного разу потрапив в незручну ситуацію.Йому довелося серйозно програти в карти всі свої гроші і зупинитися в невеликому місті Н. Там приймають за довгоочікуваного ревізора з Москви бо особистість була прихована а таке зухвале поява і характер не полишало їм сумнівів що це саме той Ревізор.
2. Доглядач училищ Лука Лукич Хлопов приніс 300 рублів. Піклувальник богоугодних закладів Артемій Пилипович Суниця - 400 рублів. Поміщики Бобчинський і Добчинський - 65 рублів. Купці дають "в борг" 500 рублів Антон Антонович дає 400 рублів. Йому потрібні були хоч якісь гроші щоб виїхати до Саратова, але беручи в борг не соромився просити великі суми.
3. Антон Антонович - городничий. На початку комедії йому все одно на закони, і порядки в місті, він ігнорує всі порушення і свої обов'язки. Але коли дізнається що приїжджає ревізор, питаеться все приховати. При приїзді фальшивого ревізора меняеться його характер вiн готовий зробити все, що б уникнути проблем. Намагається задобрити його всіма зручностями, хабарами.Тут відкриває його безпорадність і не бажання нести покарання за свою Безладність
4. Чиновники повинні зробити вигляд, що все в їх установах в порядку. А після від'їзду ревізора життя в повітовому містечку знову піде «по накатаній». Насправді ні в одній з цих областей справи не йдуть так, як треба. Всі чиновники дбають лише про одне: як би добре жити, нічого не роблячи. Правосуддя, охорону здоров'я, освіту - справи у всіх цих сферах залишають бажати кращого.
народное прикладное искусство является наследием материальной и духовной культуры древних племен, обитавших в великой степи. его развитие тесно связано с кочевым образом жизни традиционного казахского общества, социально- положением, самосознанием народа и процессом. культура жизнеобеспечения казахов во многом определялась народными промыслами и ремеслами. в изделиях прикладного искусства отражены древние взгляды и мировоззрения казахов в виде различных орнаментов и узоров. ремесла условно делились на мужские и женские. там, где требовались значительные затраты: обработка дерева, кожи, кости, камня, а также кузнечное и ювелирное дело - были заняты мужчины. а вот убранство жилища, швейное дело, обработка шерсти и войлока, ткачество и ковроделие, вышивка и плетение циновки считались женскими ремеслами. где требовалась значительная сила, в таких как изготовлении войлока участвовали и мужчины.
материальной основой издавна развитого у казахов декоративно-прикладного искусства были производства, связанные с обработкой продуктов животноводства, растительного сырья, металлов. в замкнутом цикле процесса производства мог участвовать любой трудоспособный член семьи.