ответ: Автор – Марина Павленко Жанр – Повість-казка Тема: пригоди семикласниці Софійки, яка намагається розплутати зловісну таємницю. Ідея: уславлення доброти та працелюбства семикласниці, її активної життєвої позиції, засудження зла та несправедливості. Головні герої: Софійка, її мама, тато, молодший братик Ростик, Вадим Кулаківський, колишній сусід Сашко, тітонька Сніжана та її наречений Валентин. Проблематика «Русалонька із 7-В» відповідальність за власні вчинки перші почуття підлітки та сім’я родова пам’ять матеріальні статки та духовні цінності Композиція «Русалонька із 7-В» Композиція – співвідношення частин твору, яка відбиває складність зображуваних у ньому явищ життя;послідовність та вибудова, розміщення та взаємозв’язок частин, образів, епізодів художнього твору; побудова твору, обумовлена його змістом і жанровою формою. Експозиція: у квартирі поверхом нижче відбуваються якісь дивні речі Зав’язка: під час приготування до весілля Софійка в старій прабабу синій шафі знаходить сімейну реліквію – коралі. Кульмінація: під час знайомства з майбутнім чоловіком тітоньки Сніжани виявляється, що коралі зникли. Розв’язка: Софійка дізнається, що коралі в неї украв Вадим Кулаківський. У книзі «Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських» Марина Павленко вірно дотримується свого творчого принципу — писати про реальне життя і реальних людей, які завдяки фантазії потрапляють в нереальні ситуації. Така позиція імпонує читачеві-підліткові, який вважає себе дорослим, але в душі залишається дитиною. Головна героїня книги — чуйна до людей, кмітлива Софійка — розпочинає своє дослідження, щоб до своєму однокласнику Вадиму Кулаківському позбавитися родового прокляття. Поступово, крок за кроком, вона дізнається про страшну провину прапрадіда Кулаківського. З казкового арсеналу чарівних предметів, які, зазвичай, допомагають героям казкових повістей, Софійка задіяла лише старовину дерев’яну шафу, спроможну переносити героїню у будь-який час. Марина Павленко відобразила характерну прикмету сучасності: інтерес підростаючого покоління до історії України, краєзнавчих пошуків, дослідження старовинних пам’яток архітектури, вивчення свого родоводу. Читач «Русалоньки із 7-В або Прокляття роду Кулаківських», глибше пізнає минулу епоху, знайомиться з старовинними традиціями і обрядами. Софійка — героїня книги «Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських». У повісті вдалося відтворити колоритні типажі сучасних школярів, їхню поведінку, сучасну сленгові говірку. Марина Павленко відзначила, що прототипом образу Софійки стала її старша донька. Досить яскраво представлений у книзі образ самовпевненого учня Вадима Кулаківського, в якому уособлений психологічний портрет сучасного підлітка. Незважаючи на матеріальне благополуччя (його батьки-заробітчани надсилають достатньо грошей), він відчуває самітність і безпорадність. Софійка, побачивши невідомий бік життя Вадима, вирішила до йому.
Объяснение:
Объяснение:
Понимание жанра двоилось в сознании самого автора, и дальше он сам называл «Мертвые души то поэмой, то повестью, то романом. Эти противоречивые определения жанра сохраняются до конца - они остались в печатном тексте обоих прижизненных изданий «Мертвых душ» 1842 и 1846 годов. Но если в письме к Погодину Гоголь связывал с поэмой широкие замыслы изображения «всей Руси» , то в тексте «Мертвых душ» жанр повести связывается именно с теми понятиями, которые обычно представляются соответствующими поэме. Во второй главе Гоголь говорит о своем произведении, что это «повесть очень длинная, имеющая после раздвинуться шире и просторнее» ; даже в лирических отступлениях XI главы, появившихся в конце работы над «Мертвыми душами» , рассказывая о величавом продолжении «Мертвых душ» и появлении добродетельных героев и картин положительной стороны русской жизни, Гоголь писал: «Но… может быть, в сей же самой повести почуются иные, еще доселе небранные струны, предстанет несметное богатство русского духа, пройдет муж… или чудная русская девица…» . На той же странице, через несколько строк, в предсказании будущего величавого развития содержания, Гоголь опять писал «повесть» : «предстанут колоссальные образы… двигнуться сокровенные рычаги широкой повести...» . Иногда название поэмы относится к великим замыслам Гоголя: рассказывая биографию Чичикова (в той же XI главе) , он юмористически благодарит его за мысль покупать мертвые души потому, что не приди в голову Чичикова эта мысль, «не явилась бы на свет сия поэма» , но в другом месте этой же биографии говорил о «тайне, почему сей образ (Чичикова) предстал в ныне являющейся поэме» ; дальше «Мертвые души» называются просто книгой, без определения жанра. Последний раз «поэма» появляется опять в юмористической фразе в новелле о «патриотах» - Кифе Мокиевиче и Мокии Кифовиче, «которые нежданно, как из окошка, выглянули в конце нашей поэмы…» .
Из анализа словоупотребления Гоголем выражений «повесть» и «поэма» в тексте «Мертвых душ» невозможно прийти к выводу о твердом, установившемся понимании автором жанра его великого произведения ко времени его опубликования.
Также перебираются названия жанров повести, поэмы, романа в письмах Гоголя, начиная с 1835 года. Все это доказывает, что Гоголь во время работы над «Мертвыми душами» не решил, а вернее, не решал вопроса о его жанровом определении.
Вероятнее всего, что Гоголь назвал «Мертвые души» поэмой, желая подчеркнуть важность и значительность своего произведения.