Каждый день дети играли в прекрасном саду Великана, но когда тот вернулся из гостей, где пробыл 7 лет, то выгнал из своих владений всех детей, построил забор и повесил табличку “Посторонним вход воспрещен”. Дети не нашли другого места для игр, с грустью вспоминали сад. Пришла весна, и только в саду Великана бушевала зима – ведь детей не было, и птицам некому было петь свои песни.
Даже осень обошла сад стороной.
Как-то утром Великан услышал прекрасную музыку – это пела коноплянка. Выглянув в окно, он увидел, что дети
пролезли через дыру в обветшалом заборе и расселись на ветках деревьев, которые тут же расцвели. Только в уголке, где маленький мальчик не мог залезть наверх, была зима.
Увидел Великана, дети убежали – и в сад вновь пришла зима. Только маленький мальчик не заметил грозного хозяина. Великан подсадил мальчика на ветку, а тот обнял и поцеловал его.
Великан разнес в щепки забор и отдал сад детям, и даже сам играл с ними. Когда дети пришли пожелать спокойной ночи, мальчика с ними не было, и Великан загрустил. Мальчик не появлялся больше, и Великан совсем затосковал. Однажды зимним утром уже совсем старый Великан
увидел, что дерево в углу сада покрылось прекрасными белыми цветами, а под деревом стоял тот самый мальчик, но на руках и ногах его зияли раны.
Гигант в гневе спросил, кто это сделал, но мальчик ответил, что “это раны Любви” и сказал, что для Великана открыт Его сад.
Когда дети пришли в сад, они увидели лежащего под деревом Великана, усыпанного белыми цветами.
Объяснение:
Вергілій став класиком. Уся пізніша римська поезія повна запозичень з Вергілія. Згадане вище тлумачення 4 еклоги додавало Вергілію особливе значення й в очах християн як у стародавності, так і в середні віки; тому твори його дійшли в дуже великій кількості списків.Як бачимо, повторення у сміховому варіанті теми Вергілія Іваном Котляревським досить близьке до оригінального тексту і відрізняється не тільки умисно-вульгарною стилістикою, а й сучасним і цілком „високим” за розміром і культурою рими віршем. Для майбутнього „Енеїди” Котляревського чи не вирішальним стала саме та обставина, що вірш її, легкий, невимушений, насичено-образний по-народному і зовсім не сміховий, поклав початок сучасній українській поезії.Вергілієва „Енеїда” – етногонічна легенда: там розповідається про звитяжні дії родоначальника римлян, засновника римського народу і римської держави. Центральною темою є тема долі, що формується в боротьбі між різними богами, а у вирішальний момент Юпітер-Зевс дає герою самому визначити майбутнє у чесному двобої з Турном. Картини мандрів Енея сповнені соковитих деталей, в тому числі є і описи бенкетів, але переважно це – „пири”-битви, з детальними картинами того, куди увійшов спис чи меч і звідки він вийшов. У „низькому” українському варіанті все набуває іншого смислу. Подорож Енея з його „обірваними, мов гиря, ланцями” по світу має не стільки героїчний, скільки комедійний характер, бо хоч би де вони опинялися, одразу ж починають залицятися до місцевих молодиць і нестримно й буйно бенкетувати. В моралізаторському тлумаченні твору Котляревського як сатири на вади сучасного йому суспільства центральне місце посідає опис відвідин Енеєм потойбічного світу, де він бачить справедливу кару за гріхи і висловлює нібито соціальний протест. Загалом поема Котляревського ніби втрачає цілісність, наявну у етногонічній легенді римлян. Сміхове начало знімає сюжетно-змістову напруженість, все розпадається на окремі картини, поєднані лише темою мандрів. Згідно з естетикою карнавалу, сміховий простір неорганізований, це світ хаосу, що протистоїть звичному порядку, світ „навиворіт”. Втім, сучасні дослідники переконані, що у бурлескно-травестійному творі І.Котляревського „Енеїда”, де грізна римська легенда була спущена з літературних латинських небес на літературну полтавську землю, на місце виміряної класицистської цілісності прийшов все-таки не хаос – прийшла якась внутрішня цілісність низового життя, просякнутого відчуттям свободи.
Объяснение: