1) в, 2) б, 3) а, 4) б, 6) в, 7)б, 8) а, 9) в, 10) б, 11)а, 12) а
Достатній рівень.
1) Тим, що Тарас був зацікавлений малюванням
2) В) брати-підберезовики 2. «Охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом*якшали од навколишнього простору…»
Високий рівень.
«Найзаповітніші мрії нашого Тараса».
Мрії Тараса Шевченка про майбутнє України. Ми вже звикли до того, що Тараса Шевченка народна традиція величає Кобзарем. Він і справді був яскравим носієм кобзарського хисту і так само, як ці народні співці, знав страждання, ніс через свою непросту долю палку любов до рідного краю, беріг пам'ять про минулу славу України і не давав забути про неї сучасникам. А тим часом дійсність гнітила поета своєю безпросвітністю. Жахливі картини народних бідувань болем озивалися в його полум'яному серці. Поневолений народ, загнаний панством у ярмо, знесилений важкою працею та закріпачений духовно, зрікся своїх волелюбних прагнень і день за днем тягнув на плечах хрест своєї гіркої долі:" ... повсихали Сади зелені погнили Біленькі хати, повалялись,
Стави бур'яном поросли,
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідутьІ діточок своїх ведуть!.."
Шевченко бажав кращої долі для цього окривдженого люду. Він був певний, що його співучий, прекрасний душею народ заслуговує на це. Поетичний талант Шевченка творив і передавав у духовну скарбницю рідного краю світлі мрії про прийдешній день України — такі несхожі на те, що бачив Кобзар навколо себе. Майбутнє рідного краю насамперед уявлялося йому вільним від соціального та національного ярма. У творчій спадщині Шевченка ми знаходимо правдиві картини під'яремного життя українського селянина, але понад ними, мов сонце, що сходить, піднімається священна віра в те, що" ...встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
на волі
Невольничі діти!...(«Стоїть в селі Суботові...») Тоді почнеться для України новий відлік часу. Чим же ознаменується на рідній землі прийдешня доба волі? Шевченкова уява малює ідилічні картини народного життя:"
...зеленіють широкії села,
А у селах у веселих
І люде веселі...(«І виріс я на чужині...»)
Будні краян будуть наповнені працею для свого добробуту. Мир, згода і радість прийдуть у кожну оселю, у кожну родину.
Мріючи про майбутнє України, він бачить її освіченою, розвинутою, рівною серед інших країн. А ще — вірною історичній пам'яті, а отже, і пам'яті тих, хто частку свого серця і своєї праці доклав до того, щоб доля України склалася щасливо.Чи ж так вона склалася? Незалежну Україну — маємо. Потенційні можливості розвитку — також. Залишається працювати над тим, щоб усі мрії Великого Тараса стали Дійсністю.
ответ:Александр Иванович Куприн — великий русский писатель. Он писал повести, рассказы, романы. В них действуют простые люди, причем очень разные и интересные. Мы можем по его рассказам узнать о том, как жили люди в его время. Рассказ «Белый пудель» написан о бродячих цирковых артистах. Их трое: дедушка Мартын, мальчик Сергей и пудель Арто. Они живут на море, ходят по селеньям и показывают всякие трюки. Только им за это мало платят. Но они не унывают, потому что они вместе и очень сильно дружат. Крепкая дружба им жить. Но однажды случилась беда: мальчик Трилли, которому они показывали представление, захотел отобрать у них пуделя. Им предложили денег, но дедушка отказался, потому что друзей не продают. Но капризный мальчик привык, что его желания всегда выполняются. Тем более, пудель был очень красив, умен и хорошо выполнял всякие трюки. Но Трилли не знал, что он выполняет эти трюки потому, что к нему хорошо относились, потому что он такой же артист, как и дедушка Мартын, и мальчик. Когда пуделя похищают, артисты сразу же начинают думать, как его . Здесь появилась проблема, потому что у дедушки какой-то неправильный паспорт и его самого могут посадить в тюрьму. Но им нельзя оставаться без пуделя, потому что друзей не бросают в беде. Тогда Сергей ночью пробирается на дачу и забирает собачку. Так Куприн хочет нам показать, что среди бедных только и осталась настоящая дружба. И продавать своих друзей нельзя ни за какие деньги.
Объяснение: