очень хорошая книга, мне понравилась, но не знаю о чём она =/
Объяснение:
Сегодня существуют некоторые суждения, утверждающие, что Фадеев после издания в 1946 году этой книги, ввиду неправильного освещения деятельности ВКП(б) в руководстве «Молодой гвардией», был подвергнут грубой критике со стороны ИВ Сталина в газете «Правда» и при личной встрече.
Якобы это послужило основанием для переработки романа.
Не знаю, насколько это может соответствовать действительности, что после присуждения высшей степени государственной премии за книгу, писатель был обвинен в каких-то серьезных политических Тем более, что основные критические источники этой информации относятся к постсоветскому периоду времени, ко времени после распада Советского Союза, к источникам, к которым у меня, по крайней мере, доверия нет.
Я не склонен к развернутому освещению своего мнения об этой замечательной книге, так как многие читатели уже высказали на ОТЗОВИКе свои суждения.
Отмечу лишь один момент.
Насколько была верной политика Советского государства, успевшего с 1917 года, за 25 лет своего существования, вырастить могучее по своим убеждениям и духу молодое поколение за свободу и независимость своей страны сразиться с огромной фашистской машиной, поставившей на колени всю Европу.
А ведь этим молодым людям, возглавившим и вошедшим в подпольную организацию «Молодая гвардия» было по
20 век, послевоенное время, тогда почти каждый поэт затрагивает тему войны в своем творчестве.
Так М.А.Шолохов в романе-эпопее "Тихий Дон" подробно изображает события Гражданской войны. Главным героем произведения представлен Григорий Мелехов .
Ярко выраженной проблемой в произведении является поиск смысла жизни.
На протяжении всего романа Григорий меняет свои жизненные взгляды и позиции, тем самым находясь в постоянном поиске смысла жизни.
Свою точку зрения автор выражает в описании жизни Григория. Итогом его жизни автор указывает нам, что проведя всю жизнь в поисках лучшего можно остаться лишенным всего.
Я разделяю точку зрения писателя, ведь действительно, если постоянно искать что-то лучшее , то в итоге можно остаться ни с чем. В подтверждение этого можно привести ряд аргументов.
Так один из них, можно привести из самого произведения "Тихий Дон". " Как выжженная степь, черна стала жизнь Григория. Он лишился всего, что было дорого его сердцу". Вот к чему привели Григория его постоянные поиски смысла жизни.
Тоже самое происходит и в повседневной жизни. Наблюдая за людьми можно увидеть кто как живет и какой у этого итог. Одни живут спокойно видя смысл в том что бы жить, а другие, как Григорий пытаются что-то найти и в итоге вся жизнь уходит на поиски того ради чего жить.
Рассмотрев данную проблему можно сделать вывод, что нужно жить, а не проживать...
надеюсь понравиться
ответ:Особливості літератури доби Просвітництва
У добу Просвітництва у літературі відбувався пошук нових сфер в відображення, який поряд із вірогідністю утвердив арсенал інших засобів, вбираючи фантастику. Все було щедро здобрене дидактизмом, що мав донести до читача певну суспільно значущу ідею
В історичному розвитку культури Просвітництво виокремлюється величезною концентрацією якісно нових ідей, народжених і реалізованих у гранично стислий час.
На відміну від попередніх ця епоха сама дала собі ім’я: термін “просвітництво” використовують Вольтер, Гердер, остаточно ж він закріплюється після статті І. Канта “Що таке Просвітництво?” (1784 р.). Новий етап у розвитку європейської філософської думки засновник німецького класичного ідеалізму розпочав із підсумків діяльності енциклопедистів.
Слушними є твердження сучасних дослідників, нібито своєю величезною популярністю “Памела, або Винагороджена доброчесність” Річардсона чи “Страждання молодого Вертера” Гете не в останню чергу завдячували наївній вірі читачів і читачок у те, що видавець оприлюднює справжні листи і щоденники. Однак, це було не що інше, як пошук нових сфер в відображення, який поряд із вірогідністю утвердив арсенал інших засобів, вбираючи фантастику (філософський-фантастичний аналіз людської природи й суспільства в “Подорожі Гулівера” Свіфта, історія Фауста у Клінгера й Гете, драми-притчі). Все було щедро здобрене дидактизмом, що мав донести до читача певну суспільно значущу ідею.
Своєрідність освоюваної літературою європейської дійсності іноді підкреслювалася сприйняттям її очима уявного іноземця (“Перські листи” Монтеск’є, “Громадянин світу, чи Листи китайського філософа з Лондона своїм друзям на Сході” Голдсміта) або людини, вихованої “природою” (“Простак” Вольтера та ін.). Романи Вольтера, Дідро, Гете започаткували європейські філософський роман і драму.
На фоні тогочасних матеріальних і духовних реалій вони розглядали людину в її співвідношенні з дійсністю, в боротьбі за гідне місце в житті. Безумовно, література епохи Просвітництва своїм підходом до життя його відображення, типом позитивного героя та художніми особливостями була якісно новим, закономірним етапом розвитку світової літератури.
Аналіз панівних тенденцій у культурному розвитку Європи того часу знову звертає нашу увагу на Францію, батьківщину Вольтера, Дідро, Руссо, котрі уособили дух Просвітництва. Не одне покоління мислителів і письменників формувалося під впливом ідей Марі-Франсуа Аруе, відомого під псевдонімом Вольтер.
Охоче вдаючись до іронії та скепсису, він глумився з церкви, викривав мракобісся, релігійний фанатизм, тиранію, висміював безпідставну гонористість аристократів, самовдоволення буржуазії. Його варіант погляду на ідеальне суспільство поступався глибині й сміливості переконань Дідро та Руссо своєю помірністю вимог, абстрактно-гуманістичним характером влаштовував і буржуазію, і аристократів, і монархів.
Життя Вольтера, стиль його мислення, світосприймання, система поглядів, особливості таланту зробили його символом передової думки свого часу. Цьому сприяла притаманна мислителеві здатність відкривати оригінальність і перспективність чужих концепцій та думок, вдало їх пропагувати, як це сталося з класичним твором підпільної літератури – “Заповітом” Жана Мельє, котрий сприяв появі комуністичних утопій ХVIII століття.
Объяснение: