1. текст – це а) словесна конструкція, що є формою вияву думки у вигляді зв'язків між членами речення; б) висловлення, що складається з кількох (іноді з одного) речень, має змістову й структурну завершеність; в) відрізок мовлення, обмежений двома тривалими паузами; г) особлива безсполучникова структура, що складається зі слів автора і власне прямої мови. 2. типи мовлення є такі: а) проза і поезія; б) монолог і діалог; в) розповідь, опис, роздум; г) казка, оповідання, повість. 3. у реченнях опису предмета “дане” і “нове” – це а) назва предмета і назва його ознаки; б) назва особи, що виконує дію, та назва дії; в) назва місця розташування та назва предмета; г) назва предмета і оцінка. 4. мета художнього опису предмета – а) забезпечити точність інформації про розмір, форму, вагу, колір предмета тощо; б) скласти аргументовану оцінку предмета; в) створити образ предмета, підкресливши в ньому найхарактерніше; г) дати уявлення про призначення предмета. 5. проміжною ланкою між текстом і реченням є а) слово; б) словосполучення; в) ссц; г) абзац. 6. по праву руч від вас збігає вниз шлях, в'ється поміж деревами. по ліву – яри, непролазні хащі, а прямо перед вашими очима розіслалася долина. над річкою – село з білими хатками та вишневими садками. ( за панасом мирним). цей уривок є таким різновидом опису: а) портрет; б) пейзаж; в) інтер'єр; г) опис місцевості. 7. олесь не повірив своїм очам: по городі спокійнісінько походжав здоровенний вепр. він визбирував картоплю, що залишилася після копання. величезний, вуха – ніби лопухи, ікла, як дві шаблі, з рила стирчать, щетина – наче дріт. вепр пирхнув, прочистив забиті землею ніздрі і рушив у напрямку лісу ( за б.комаром). у поданому уривку поєднано такі типи мовлення: а) розповідь і опис; б) розповідь і роздум; в) розповідь, опис і роздум; г) розповідь, опис та оцінка предмета. 8. якщо “даним” наступного речення стає “нове” речення попереднього, йдеться про а) паралельний зв'язок між реченнями; б) послідовний зв'язок між реченнями; в) перспективний зв'язок; г) дистантний зв'язок. 9. складне синтаксичне ціле (ссц) – це а) фрагмент текст від нового до нового рядка або до кінця тексту; б) група речень, об'єднаних тісним змістовим і граматичним зв'язком, що забезпечують повніший порівняно з реченням розвиток думки; в) стисло і чітко сформульована підтема тексту; г) сукупність загальноприйнятих правил, яких додержують у процесі спілкування мовці.
Трудная конструкция вида жилища в ранешном цветаевском творчестве содержит определенный автобиографический ключ, обозначенный в произведении «Ты, чьи сны ещё непробудны…» Жилище юношества лирической героини, вместивший в себя веселый «невозвратно-чудный мир», получает парадную метафорическую характеристику «душа моей души». Столичный топоним, два раза упомянутый в стихотворном тексте, вчеркивает жилище в место возлюбленного мегаполиса, священного «нерукотворного града».
В произведении 1911 г. отыскала отблеск широкая содержание родного жилища, неотделимого от вида мегаполиса. Воплощением идеализированного домашнего мира столичной старины стал обобщенный тип домиков. Они, будто живы существа, играют роль лирического адресата: анализируемый слово раскрывается воззванием к главному виду.
Личностные мемуары детских и юношеских лет лирического «я» определяют особенности изображения домиков. В ансамбль последних интегрирован список обычных подробностей внутреннего убранства, свойственных для обстановки богатых городских жителей границы XIX—XX вв.: разукрашенные потолки в комнатах, большие зеркала, портреты праотцов, черные портьеры, декоративные составляющие на кованых воротах. Зрительный ряд дополняется звуковым сопровождением — музыкой, исполняемой на клавишном инструменте. С образом мечтательных «томных» дам, прабабушек героини, связано упоминание о кудряшках, склонившихся к рукоделию. Данный тип сооружен по основам синекдохи. Вид, включающая различные подробности, в очах героини делается «знаком породы», прототипом гармонического существования.
В зачине заявлен мелодия пропадания и разрушения, придающий лирическому повествованию элегическое звучание. Древние строительства сравниваются с «дворцами ледяными». Волшебный контекст призван выделить идея о ненадежности, иллюзорности: возникновение и пропадание прекрасных домов, образующихся по велению волшебства, случается в один момент и быстро.
Антитезу уходящей великолепной старине оформляет дисгармоническое реальное, выражением которого выступают современные безликие и «грузные» строительные коробки. Не укрывая собственной неприязни, тип речи назовет новостройки «уродами» и ассоциирует их со охранниками, угрожающими смертью милым домикам. Вопросительные интонации, организующие перечисление вещных восприметпримет прежней жизни, подчеркивают потерянность, тревогу и боль субъекта речи. Совместно с исчезновением исторических кварталов уходит гармоника, уступая пространство агрессивной бездушной нашего времени.
ВОТ ТАК. НАДЕЮСЬ