Варвара Васильевна – мама Алеши Пешкова в рассказе «Детство» М. Горького. Она была молода, хороша собой, имела властный голос и неспешные движения. Она рано овдовела, будучи беременной. Из-за переживаний у нее были преждевременные роды. На приехала мать Акулина Ивановна Каширина – крупная, добрая и заботливая женщина. Она быстро подружилась с Алешей, и они все вместе на пароходе отправились в Нижний Новгород, где жила вся их родня. Новорожденный по дороге скончался. С родственниками у Варвары были натянутые отношения, но не у нее одной. Они все друг с другом не ладили, поэтому в доме всегда царил какой-то «горячий туман вражды всех со всеми».
Дело было в том, что Варвара вышла замуж за краснодеревщика по собственной воле, не получив благословения отца, который мечтал выдать ее за дворянина. Теперь ее братья, Яков и Михайло, требовали отца отобрать ее приданое и разделить меж собой. По этому поводу в доме Кашириных часто случались ссоры, доходившие до драк. Алеша теперь был на попечении у деда с бабушкой. Дед пытался повторно выдать замуж Варвару, но она противилась. Вскоре она сама нашла себе жениха, Максимова Евгения, и прогадала. Муж проигрывал в карты, бил ее и оскорблял. У них родился болезненный мальчик и умер. В следующий раз она родила маленького Николая, но всерьез заболела. Когда муж в очередной раз ее оставил, она вернулась в отчий дом медленно умирать. После смерти Варвары Алеша остался у деда, но тот решил, что ему уже пора идти «в люди».
Объяснение:
Відповідь:
Шимек – головний герой юнацького роману, хлопець з дуже яскравими мріями. Хлопчик навчався в хедері, спеціальній євреській релігійній школі. Йому подобалося ходити з батьком у Синагогу. Їхні відносини з дівчинкою Бузею носять спочатку дитячий характер сумісного спілкування. Хлопець взрослішає і поринає у світ мрій, де він бачить себе немов героєм, який рятує прекрасну царівну. Але він не переносить, коли над нім посміхаються. Саме через прочитану ним біблійну «Пісню пісень» він бачить світ, в ньому розкриваються почуття до Бузі, як чогось священного. Він тягнеться до прекрасного, до своєї Суламіфь (Бузі). Але він покидає містечко через батька та його завіти, потім жалкує, що «піздно згадав, що є Бузя на світі, Бузя, яка має серце, душу...”». Шимек прогадав, його щастя вислизнуло від нього.
Бузя – спочатку маленька дівчинка. Бузя – це її скорочене ім’я від Естер-Ліба, Лібузя. Її мати покинула її, коли вмер батько. Бузя живе в родині Шимека, стає його названою сестрою. Дівчинка сумує за матір’ю, її обличчя кожного разу змінюється. Шимек помічає її великі блакитні очі, чудову усмішку. Вона стає привабливою молодою дівчиною. Вона дуже сором’язлива, тендітна. Вона, як сонечко, як зіронька, яка освітлює життя Шимека. Бузя закохується в Шимека. Але Шимек покидає хату, а вона стає нареченою. І після зустрічі з Шимеком її світ перегортається: «так плаче людина над своїм життям, що нібито вислизнуло з-під ніг». Образ Бузі викликає почуття суму та жалощі
Пояснення: