У ХІХ ст. українські землі знаходилися у складі двох імперій – Російської й Австрійської. У складі Росії було створено дев’ять губерній: Харківська, Чернігівська, Полтавська, Київська, Подільська, Волинська, Катеринославська, Херсонська, Таврійська. На них проживало понад 8 млн. людей, здебільшого українців і росіян. Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття були у складі Австрійської імперії Габсбургів. Чисельність населення зазначених регіонів дорівнювала 3,5 млн. людей. За національним складом це були українці (русини), поляки, мадяри, валахи (молдавани). Соціально-економічне становище українців, особливо селян у обох імперіях було економічно важким, але суттєво відрізнялося. Для австрійців і поляків українці були чужими за культурою вірою і звичаями, їх слід було онімечити та полонізувати. У Росії кріпосницький гніт мало чим відрізнявся від рабства, але українці тут вважалися руськими, частиною єдиного народу.
Моя мама самая лучшая. Каждому известно, что нет на земле ближе и роднее человека, чем мама. С самых первых минут нашей жизни мы окружены ее теплом и заботой, ей, становясь старше, мы поверяем наши тайны и страхи, делимся с ней своими впечатлениями об окружающем нас мире и всегда рассчитываем на полную поддержку и понимание с ее стороны. Я хочу рассказать о своей Маме, моем самом близком и родном человеке. Мама… Это первое слово, которое я произнес, осознанно обращаясь к Ней. Все происходящее вокруг меня было связано с Ее присутствием. Впоследствии, немного повзрослев, я, наверное, не так часто думал о Ней, как в раннем детстве, но обо всех моих горестях и радостях я все равно, прежде всего, рассказывал именно Ей. Какая она, моя Мама? Можно найти миллионы слов, самых нежных и ласковых, красивых и достойных, но вряд ли смогут они отразить всю полноту моих чувств к Ней. Добрая и справедливая, ласковая и серьезная, смелая и нежная, сильная и чуткая и еще, еще… я не знаю – и все это вместе, одновременно! И каждый раз Она новая, разная и все-таки та же самая – моя, одна единственная! Мама – врач по призванию. Ее уважают ее коллеги, Ее боготворят больные, которых она лечит. И она по праву гордится своей профессией. Наверное, я мог бы бесконечно рассказывать о Ней, но свое короткое сочинение мне хочется закончить известными строками: Пусть всегда будет солнце! Пусть всегда будет небо! Пусть всегда будет Мама… Моя Мама… и пусть она всегда будет со мной
У ХІХ ст. українські землі знаходилися у складі двох імперій – Російської й Австрійської. У складі Росії було створено дев’ять губерній: Харківська, Чернігівська, Полтавська, Київська, Подільська, Волинська, Катеринославська, Херсонська, Таврійська. На них проживало понад 8 млн. людей, здебільшого українців і росіян. Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття були у складі Австрійської імперії Габсбургів. Чисельність населення зазначених регіонів дорівнювала 3,5 млн. людей. За національним складом це були українці (русини), поляки, мадяри, валахи (молдавани). Соціально-економічне становище українців, особливо селян у обох імперіях було економічно важким, але суттєво відрізнялося. Для австрійців і поляків українці були чужими за культурою вірою і звичаями, їх слід було онімечити та полонізувати. У Росії кріпосницький гніт мало чим відрізнявся від рабства, але українці тут вважалися руськими, частиною єдиного народу.