Митько та Сергій — два друга-п’ятикласника, які стали героями повісті «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера». Винахідливі друзі, отримавши на літо завдання від «улюбленої ботанічки» зібрати колекцію комах, вмовляють своїх батьків відпустити їх у село до Митькової бабусі на усе літо. Сергійкові батьки категорично проти, бо знають, що ці двоє друзів — страшенна вибухова сила, але піддавшись вагомим аргументам про двійки за незібрану колекцію та «передчасне старіння наших організмів», нарешті здаються. ніщо не може надовго зіпсувати настрій Митьку та Сергію, вони розуміють головне: час не минув марно. Вони за цей час дізналися стільки цікавого, що Васькові навіть не снилося. Митько та Сергій — найкращі друзі та однодумці, які завжди сповнені сил для нових відкриттів.
Объяснение:
сказал старик.
- Осел твой нынче дома.
Я из сарая слышу крик,
Тебе и мне знакомый!
Но отвечал богач:
- К чему Мне лгать и лицемерить!
Ослу ты веришь моему,
А мне не хочешь верить?
Бедняк ушел от богача
И видит по дороге:
Стоит в овраге у ключа
Барашек тонконогий.
Томясь от жажды в жаркий день,
Отбился он от стада
И забежал туда, где тень,
И зелень, и прохлада.
Старик поймал его, связал,
Взвалил к себе на плечи
И по крутым уступам скал
Принес в свой хлев овечий.
Сосед-богач к нему пришел:
- Отдай-ка мне барашка.
Ты, говорят, его нашел
В кустах, на дне овражка.
- Здесь твоего барана нет,
Ищи его по следу!
- Сосед-бедняк сказал в ответ
Богатому соседу.
Богач хотел идти домой,
Но чуть за дверь он вышел,
Как вдруг за тонкою стеной
Бараний крик услышал...
- Я обнаружил твой обман
, - Сказал он, полон гнева,
- Я слышу, блеет мой баран
За изгородью хлева!
В ответ бедняк захлопнул дверь:
- Божиться я не стану.
Но ты соседу больше верь,
Чем глупому барану!