Загадка куполів православних храмів.
Куполи православних храмів є найбільшими конденсаторами духовної енергії, яку називають Святим Духом. Отже хрест на церкві найсильніший приймач і випромінювач зарядів духовності, яких бракує на землі. Жива природа не може існувати без цієї божественної енергії космосу. Найбільший її потік йде через золотий хрест під час богослужіння. У дні великих православних свят, коли в соборах служится свята літургія, можна неозброєним оком побачити спектр такого випромінювання. Тому і називають золото благородним металом. Позолотою вкриті куполи і хрести лише православних храмів.
Кандидат біологічних наук Таміла Решетникова, декілька років проводила експерименти у далеких печерах Києво-Печерської Лаври, де мощі святих. Де після Чорнобильської аварії привозила з Народичів Житомирської області заражену радіонуклідами пшеницю і з зруйнованою генетичною структурою. Її засіяли біля названого місця, де періодично проводилися богослужіння, дозрівала на території Києво-Печерської Лаври. Зібраний врожай віддали на рентгено-спектральний, нейтронно-активаційний та інші аналізи. І – диво! Всі радіонукліди зникли, генетична структура відновилася.
Наші вчені зі світовими іменами, Володимир Вернадський, Павло Флорентський, Олександр Чижевський, зробили величезний внесок до науки ХХ століття.
Ноосфера – її духовна сутність. З 80-х років починають з`являтися роботи новосибірського академіка Владіля Казначеєва, а також кандидата технічних наук, із Москви, Миколи Сочеванова.
У 1987 році на 1-й конференції з питань біолокації вчені погодили теорію мікролептонного поля на основі математичної моделі його носія. Він на 13 порядків менше електрона, а швидкість на 9 порядків вище. Мікролептони передають магнітні поля Землі, Космосу, людині. Енергія думки також поширюється через мікролептони, починаючи з 4 порядку кінця електрону. Магнітне поле діє на електрон лише через мікролептон. Тому енергія думки може руйнувати, якщо несе негативну інформацію, або доповнювати будь-яке магнітне поле коли позитивна. Увесь космос пронизаний надчутливою мікролептонною субстанцією, що має певний гармонійний резонанс завдяки якому зароджується клітина життя.
Ось на такому рівні передач чужої любові і живе православна церква. Цьому сприяє її архітектура. Як було зазначено купол – це збирач мікролептоного потоку, який нейтралізує негативну енергію людського організму, що сприяє зміцненню духовного та фізичного здоров’я. Поліпшується формула крові, в організмі з’являється гормон який зміцнює імунну систему. Воістину віруючі люди, які намагаються жити за церковними законами, регулярно відвідують святі літургії та вечірні служби, перебувають в радіусі дії церковного дзвону, не хворіють, живуть довго, помирають природно і легко.
Цілющі властивості має і церковний дзвін. Створюючи гармонійні вібрації мікролептонів, як стимулюють роботу кровотровних органів. Цю теорію ще підтвердили російські та українські вчені-фізики. Вони негативно вплинули на гармонійний резонанс, то частота коливання мікролептонів збільшується до 6-8 герц, а це призводить до критичного стану організму. Жива клітина починає хворіти й руйнуватися. Це рівень мутації живої клітини. Якщо цей процес не зупинити потоком позитивних мікролептонів, які можна одержати під час богослужіння, то в організмі виникають різні хвороби. Найбільший потік духовності – під час сповіді, причастя і соборування, коли значно збільшується радіус мікролептонного захисного каркасу, гармонізується генетична матриця, від якої залежить фізичний стан людини. Електронний мікроскоп дозволяє бачити рух атома на орбіті. Так були відкриті і вивчені постійні поля. Мистецтво морального життя, творчості можливе лише за гармонійного поєднання науки та релігії. В іншому випадку відбувається деградація суспільства. Це повинні розуміти насамперед працівники осіти. На до м повинні прийти священики. Тоді поменшає наркоманів, алкоголіків, злодіїв і зла
Объяснение:
Вроде как то так не за что
Объяснение:
Ассоль отправилась продавать кораблики, которые сделал ее отец. Она забрела глубоко в лес и рушила опустить один кораблик, тот, что был с алыми шелковыми парусами, в ручей. Ручей был быстрым и вода стремительно несла кораблик, что девочка еле за ним поспевала. Тогда она встретила мужчину с седой бородой, одетого в причудливые одежды. Это был старый собиратель легенд Эгль. Он увидел в девочке веру в сказку и волшебство, веру в сверхчудо. И предсказал ей будущее. Что жизнь ее изменится и за ней приплывет прекрасный молодой человек на корабле с алыми парусами. "Однажды утром в морской дали под солнцем сверкнет алый парус… Тогда ты увидишь храброго красивого принца; он будет стоять и протягивать к тебе руки".
Девочка восприняла Эгля как волшебника, который рассказал ей сказку о ее жизни. Эгль мудрый человек и он увидел в девочке то, что она не желает мириться с тяжелой участью, поэтому предсказывает ей судьбоносную встречу.
ответ: Цельная, честная, искренняя, она не ко лжи и фальши, поэтому в жестоком мире, где царят дикие и кабанихи, ее жизнь складывается так трагично. Протест Катерины против деспотизма Кабанихи — это борьба светлого, чистого, человеческого против мрака, лжи и жестокости «темного царства». Недаром Островский, который очень большое внимание уделял подбору имен и фамилий действующих лиц, дал такое имя героине «Грозы»: в переводе с греческого «Екатерина» означает «вечно чистая».Катерина — натура поэтическая. В отличие от грубых калиновцев, она чувствует красоту природы и любит ее. «Встану я, бывало, рано; коли летом, так схожу на ключик, умоюсь, принесу с собой водицы и все, все цветы в доме полью. У меня цветов было много, много», —рассказывает она о своем детстве. Выданная рано замуж, она пытается ужиться со свекровью, полюбить мужа, но в доме Кабановых искренние чувства никому не нужны. И нежная, поэтическая Катерина в этой мрачной атмосфере «завяла совсем». Как гордая птица, которая не может жить в клетке, она погибает в доме Кабанихи.В Калинове никто не молился так искренно, как Катерина. «Ах, Кудряш, как она молится, кабы ты посмотрел! Какая у ней на лице улыбка ангельская, а от лица-то как будто светится»,-говорит Борис, и Кудряш сразу безошибочно определяет, что речь идет о Катерине.И в то же- время. религия — это клетка, в которую «темное царство» заперло душу Катерины. Ведь страх перед «грехом» мучит ее даже сильнее, чем гнет Кабанихи. И то, что она сумела побороть его, свидетельствует о нравственной силе Катерины.В основе протеста Катерины против гнета «темного царства» лежит естественное стремление отстоять свободу своей личности. Неволя — вот имя ее главного врага. Внешне условия жизни в Калинове ничем не отличаются от обстановки детства Катерины. Те же молитвы, те же обряды, те же занятия, но «здесь», отмечает героиня, «все как будто из-под неволи». Неволя несовместима с ее свободолюбивой душой. «А горька неволя, ох, как горька!» — говорит она в сцене с ключом, и эта мысль приводит ее к решению увидеться с Борисом. Всем своим существом Катерина чувствовала, что жить в «темном царстве» хуже смерти. И она предпочла смерть неволе. «Грустно, горько такое освобождение,- писал Добролюбов,-но что же делать, когда другого выхода нет».В поведении Катерины проявился, по словам Добролюбова, «решительный, цельный русский характер», который «выдержит себя,- несмотря ни на какие препятствия, а когда сил не хватит, то погибнет, но не изменит себе». Добролюбов отмечал, что характер Катерины, составляющий «шаг вперед не только в драматической деятельности Островского, но и во всей нашей литературе», отражает новую фазу в развитии русской народной жизни. Настала необходимость в людях с решительным характером, которые воплотили бы общее требование правды и права в решительные действия. Катерина явилась первым в русской литературе типом такого человека. Поэтому Добролюбов и сравнил ее с лучом света, осветившим не только ужасы «темного царства», но и приметы его близкого конца.Великая русская актриса Гликерия Николаевна Федотова говорила о сценическом воплощении образа Катерины: «Играю я эту роль смолоду, а только теперь понимаю, как надо ее играть. И совсем я не понимала раньше того, что Катерина — луч света в темном царстве. А надо, чтобы сквозь каждое ее слово, каждое движение где-то проглядывал этот сияющий луч, который стремится прорвать тьму. И пусть Катерина, не найдя дороги к светлой и радостной жизни, погибает: к этому концу ведет не бес не грусть и не внутреннее опустошение. Напротив — яркий порыв. И только сейчас ему нет выхода из темного царства, но когда-нибудь, скоро будет… Вот так задумал Катерину Островский, так ее и играть надо». Замечательные русские актрисы Л. П. Никулина-Косицкая — первая исполнительница роли Катерины, П. А. Стрепетова, М. Н. Ермолова оставили в истории русского театра незабываемые, творчески своеобразные портреты Катерины.
Объяснение: Протест Катерины против деспотизма Кабанихи носил не только личный характер в условиях борьбы против крепостничества он имел большое революционное значение, хотя сама Катерина действовала совершенно бессознательно, отстаивая только свободу собственной личности.