М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
оаиьлжщ
оаиьлжщ
16.08.2020 09:07 •  Литература

До ть будь ласка, терміново потрібно! 8 клас


До ть будь ласка, терміново потрібно! 8 клас

👇
Открыть все ответы
Ответ:
Наташа006
Наташа006
16.08.2020

ответ:надеюсь то

неочень поняла

Объяснение:если не то извини

Італійський письменник Джанні (Джованні) Франческо Родарі — відомий автор творів для маленьких читачів, лауреат Премії імені Г.К. Андерсена, що вважається найвищою відзнакою в галузі дитячої літератури.

Письменник народився 23 жовтня 1920 р. в містечку Оменья. Батько його був пекарем і помер, коли Джанні виповнилося дев’‎ять років. Матері довелося утримувати трьох синів самотужки. Працюючи служницею в багатому домі, жінка мусила терпіти принизливі докори, тим часом як платня була доволі скромною.

Джованні з дитинства виявляв інтерес до художньої літератури, музики й філософії, але через скруту його освіта обмежилася трьома роками навчання в семінарії. У сімнадцять років він став учителем.

Незабаром розпочалася Друга світова війна. Через слабке здоров’‎я Родарі було звільнено від військової служби, але він долучився до руху Опору.

Літературна кухня

Дж. Родарі в царстві дитячої фантазії

Працюючи з молодшими школярами, письменник вигадував для них завдання й вправи, спрямовані на розвиток фантазії.

Так, Родарі викликав до дошки учня й просив його написати будь-яке слово. Тим часом на зворотному боці дошки другий учень теж писав своє слово. Наприклад, один написав «шафа», а другий — «пес». Обидва слова показували класу і всі складали з них словосполучення: «пес у шафі», «шафа пса», «пес на шафі» тощо. Потім

на основі цих образів діти вигадували всілякі історії. Захопившись веселою грою, вони навіть не помічали, що навчаються...

Часто учитель-фантазер пропонував школярам відповісти на несподівані запитання, як-от: «Що було б, якби до вас постукав крокодил і спитав, чи не можете ви йому позичити трохи розмарину1?»; «Що сталося б, якби ваш ліфт провалився в глиб земної кулі або злетів на Місяць?»... І знову у відповідь лунали сміх і чудернацькі історії. Чимало з тих творчих знахідок згодом увійшли до казок письменника.

На схилі літ Родарі написав книжку «Граматика фантазії. Вступ до мистецтва вигадування історій». Ця книжка, що підсумовує тридцятирічний творчий досвід письменника, призначена для дорослих, які прагнуть розвивати дитячу фантазію. У передмові автор висловив украй важливу для нього думку: «Фантазія і наука — не суперники, не вороги, а спільники, руки й ноги одного тіла, дочки й матері одного інтелекту. Мій ідеал — цілісна особистість. Я вважаю, що нашій добі, нашій планеті необхідні такі цілісні люди». Власне, вірою в силу людської фантазії позначена вся творчість цього чудового письменника.

4,8(91 оценок)
Ответ:
юлия1921
юлия1921
16.08.2020
Александр Твардовский
Дом бойца

Столько было за спиною
Городов, местечек, сел,
Что в село свое родное
Не заметил, как вошел.

Не один вошел – со взводом,
Не по улице прямой –
Под огнем, по огородам
Добирается домой…

Кто подумал бы когда-то,
Что достанется бойцу
С заряженною гранатой
К своему ползти крыльцу?

А мечтал он, может статься,
Подойти путем другим,
У окошка постучаться
Жданным гостем, дорогим.

На крылечке том с усмешкой
Притаиться, замереть.
Вот жена впотьмах от спешки
Дверь не может отпереть.

Видно знает, знает, знает,
Кто тут ждет за косяком…
“Что ж ты, милая, родная,
Выбегаешь босиком?..”

И слова, и смех, и слезы –
Все в одно сольется тут.
И к губам, сухим с мороза,
Губы теплые прильнут.

Дети кинутся, обнимут…
Младший здорово подрос…
Нет, не так тебе, родимый,
Заявиться довелось.

Повернулись по-иному
Все надежды, все дела.
На войну ушел из дому,
А война и в дом пришла.

Смерть свистит над головами,
Снег снарядами изрыт.
И жена в холодной яме
Где-нибудь с детьми сидит.

И твоя родная хата,
Где ты жил не первый год,
Под огнем из автоматов
В борозденках держит взвод.

– До какого ж это срока, –
Говорит боец друзьям, –
Поворачиваться боком
Да лежать, да мерзнуть нам?

Это я здесь виноватый,
Хата все-таки моя.
А поэтому, ребята, –
Говорит он, – дайте я…

И к своей избе хозяин,
По-хозяйски строг, суров,
За сугробом подползает
Вдоль плетня и клетки дров.

И лежат, следят ребята:
Вот он снег отгреб рукой,
Вот привстал. В окно – граната,
И гремит разрыв глухой…

И неспешно, деловито
Встал хозяин, вытер пот…
Сизый дым в окне разбитом,
И свободен путь вперед.

Затянул ремень потуже,
Отряхнулся над стеной,
Заглянул в окно снаружи –
И к своим: – Давай за мной…

А когда селенье взяли,
К командиру поскорей:
– Так и так. Теперь нельзя ли
Повидать жену, детей?..

Лейтенант, его ровесник,
Воду пьет из котелка.
– Что ж, поскольку житель местный…-
И мигнул ему слегка. –

Но гляди, справляйся
Тут походу не конец. –
И с улыбкой: – Это точно, –
Отвечал ему боец…

Подойдет!?
4,4(49 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ