Відповідь:
Вибач знаю тільки 1. Сама зараз це роблю на кр
Погляд А. Азімова на освіту майбутнього (за твором "Фах")
Освіта — справді істотна проблема. Зараз здобувається стільки знань, що пересічна людина не має змоги опанувати їх. Отже, перед людством небезпека перевиробництва знань.
Але ідея, яку розглядає письменник, навіює жах. Виходить, що дитину, як цеберко, наповнюють розчином знань. Нехай так. Нехай це були б базові знання на зразок таблиці множення. Але їй в голову вкладають повний і незмінний блок знань з якоїсь там галузі і жодним звуком не натякають на можливість поповнювати чи змінювати цей обсяг.
Світ, змальований Азімовим, є тоталітарним, держава контролює навіть вибір фаху, майбутнє, розвиток особистості. Прикметник "дипломований" — для дурнів, які вважають себе вільними їхати куди їм заманеться, хоч і знають, що ніколи не матимуть для цього грошей. Велика воля!
Скажете, це через те, що не всі люди мають здібності. Нехай так. Але ж і геніальний Джордж під постійним наглядом Служби Безпеки, її секретний агент вдень і вночі поруч, її агенти супроводжують Джорджа-втікача повсюди.
Ні, погане майбутнє! Погана система освіти та виховання, створена для зомбування людей. Та найбільшої трагедії Азімов не показав: то трагедія Хейлі Омейні та подібних. Вони знають, що вони не здатні. Вони бачать геніїв. Що відчувають вони через це?
Ні, людина має право на помилку у виборі життєвого шляху. Тоді вона знатиме, що обрала хибний шлях, але може спробувати ще, доки живе. Ніхто не має право відібрати в мене мій вибір, з восьми років виголосивши мою приналежність до людей якогось ґатунку.
Пояснення:
ответ: Представники молодого покоління кріпаків, на відміну від терплячої бабусі- кріпачки, по-різному протидіють панським знущанням. Деяких молодих кріпаків, зокрема Назара й Прокопа, не лякає ні доля втікача, ні навіть довголітня служба в солдатах. Прокіп втішає згорьовану його відчайдушним учинком молоду дружину, що тепер хоч вона вільною буде. Заплатити двадцятьма п'ятьма роками солдатчини за волю коханої дружини - це подвиг сильної особистості, і на таке здатний далеко не кожен. Усі події в повісті подаються крізь призму світосприйняття кріпачки Устини. Вона оповідає про своє сирітське життя, яке підпорядковане волі панів ще відтоді, як її малою дівчинкою взяли за панську покоївку. Форма викладу від першої особи, тим паче - жінки, допомагає повніше й правдивіше відтворити жахливі картини кріпосницької дійсності. Усі персонажі твору особисто пережили те, про що розповідають. З уст Устини ми можемо довідатися про найнесподіваніш панів знущатися зі своїх кріпаків: «Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає, - чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною!». Непрямий б характеристики персонажів подається через окрему деталь, жест. Наприклад, при змалюванні панночки згадується її постійна невдоволеність, лиховісний погляд.
Пушкин был восхищён статьёй Ознобишина, где пересказывалась история древнегреческого певца и поэта по имени Арион от смерти чудесной силою своего искусства. Поэтому, поэт взялся за создание своего видения мифа об Арионе. Эта история стала интересной уже со строк «нас было много на Челне..Лишь я таинственный певец- На берег выброшен грозою»