Егоцентрична мова є в цьому випадку ключем до дослідження внутрішнього мовлення. Перше зручність полягає в тому, що вона являє собою ще вокалізованих, звукову мову, тобто мова зовнішню за свого прояву і разом з тим внутрішню мова за своїми функціями і структурою. При дослідженні складних внутрішніх процесів для того, щоб експериментувати, об'єктивізувати внутрішній процес, доводиться експериментально створювати його зовнішню сторону, пов'язуючи його з будь-якої зовнішньої діяльністю, виносити його назовні, для того щоб зробити можливим його об'єктивно-функціональний аналіз, що ґрунтується на зовнішнього боку внутрішнього процесу. Але в разі езопової мови ми маємо справу як би з природним експериментом, побудованим за цим типом. Це є доступна прямому експериментування внутрішня мова, тобто внутрішній по своїй природі і зовнішній по проявах процес. В цьому і полягає головна причина того, чому вивчення езопової мови і є в наших очах основним методом дослідження внутрішнього мовлення.Друга перевага цього методу полягає в тому, що він дозволяє вивчити егоцентричних мова не статично, а динамічно, в процесі її розвитку, поступового зменшення одних її особливостей і повільного наростання інших. Завдяки цьому виникає можливість судити про тенденції розвитку внутрішнього мовлення, аналізувати те, що для неї неістотно і що відпадає в ході розвитку, як і те, що для неї істотно і що в ході розвитку посилюється і наростає. І на-думка і слово 297кінець, виникає можливість, вивчаючи ці генетичні тенденції внутрішнього мовлення, укласти за до методів інтерполяції щодо того, що являє собою рух від езопової мови до внутрішньої в межі, тобто яка природа внутрішнього мовлення.
начале повести главный герой Петр Гринев рассказывает читателю о своей молодой жизни. Он – единственный выживший из 9 детей отставного майора и бедной дворянки, жил в барской семье среднего достатка. Воспитанием молодого барина фактически занимался старый слуга. Образование Петра было низким, поскольку отец его, отставной майор, нанял в качестве гувернера французского парикмахера Бопре, ведущего аморальный образ жизни. За пьянство и развратные действия его выгнали из имения. А 17-летнего Петрушу отец решил по старым связям отправить на службу в Оренбург и прикрепил к нему для присмотра старого слугу Савельича. Петруша расстроился, ведь вместо гулянок в столице его ждало унылое существование в глуши. Во время остановки в пути молодой барин завел знакомство с повесой-ротмистром Зуриным, из-за которого под предлогом обучения втянулся играть в бильярд. Затем Зурин предложил играть на деньги и в результате Петруша проиграл целых 100 рублей – большие деньги на то время. Савельич, будучи хранителем барской «казны», против того, чтобы Петр платил долг, но барин настаивает. Слуга возмущается, но деньги отдаёт.
