cочинение ««робинзон крузо» рассказ о безграничных возможностях человека»
побег робинзона из дому. (робинзон — третий сын в семье, , с детских лет его голова набита «всякими бреднями» — мечтами о морских путешествиях. на корабле, где капитаном был отец его приятеля, он отплывает из гулля в лондон. судно тонет, но робинзон спасается.)
бегство робинзона крузо от пиратов. (робинзон попадает на другой корабль. на корабль пираты. робинзона и нескольких его товарищей привозят в морской порт салех. робинзону удается хитростью завладеть разбойничьим судном и бежать.)
дальнейшие приключения. (робинзон убивает льва и леопарда, попадает в бра-зилию, встречается с дикарями.)
плавание из бразилии в гвинею. (цель экспедиции — доставка невольников для работы на плантациях.)
жизнь на необитаемом острове.
кораблекрушение. (корабль дает течь, матросы пытаются добраться до берега в шлюпке, но спасается один робинзон.)
стремление человека выжить. (робинзон вплавь отправляется на корабль, чтобы взять нужные ему вещи, обустраивает жилище, быстро набирается опыта, чтобы выжить, ему «приходится освоить законы окружающего мира». «жить» для него — значит все примечать и учиться.)
сооружение календаря. (на большом столбе робинзон каждый день делает отметку.)
дневник робинзона. ( дневнику мир узнал о безграничных возможностях человека, остававшегося в течение двадцати восьми лет в полном одиночестве на необитаемом острове среди дикой природы.)
встреча с пятницей. (робинзон занимается образованием спасенного им дикаря.)
что робинзону выжить? (он мог выжить только неустанному труду. его силы, энергия, знания были направлены на выживание. кроме того, он верил в свои возможности.)
Марко Вовчок вивчала життя кріпаків, безпосередньо спілкуючись із ними. Ці зустрічі й розмови викликали в письменниці жагуче бажання розповісти правду. Особливо цікавило Марка Вовчка безправне становище жінок-селянок.
В оповіданні "Горпина" письменниця створила типовий образ пана-ліберала. Та Марко Вовчок довела, що навіть ліберали можуть бути ворогами українського народу.
Головна героїня оповідання — Горпина. Вона була "білолицю, гарною й веселою, а прудкою, як зайчик: і в хаті, й надворі в'ється, порядкує, господарює, і співає, і сміється, аж чують гучно її голосок дзвенячий". У Горпини народилася донька. Молода мати не могла натішитися дитиною: співала над нею, цілувала її, хрестила. Горпина нікому не довіряла доньку, навіть на панщину її із собою брала. Тяжке кріпацьке життя дісталося жінці, але радість їй давала донька.
Старий пан, при якому жилося тяжко, помер. Почав господарювати молодий пан, і при ньому жити стало ще тяжче: тепер кріпаки працювали не п'ять, а шість, а потім і сім днів на тиждень. Молодий пан любив жити в розкоші. Улюбленим заняттям пана було грати в карти на гроші. Кріпакам молодий пан обіцяв нові хати, казав також, що мужиків треба й жалувати, і наукам різним вчити. Так мудро десь його навчили. Але ж насправді то все були ліберальні побрехеньки. Кріпакам стало жити важко, як ніколи. А хати не те що нові не побудували, а й старі порушилися.
Горпині теж довелося взнати ласки пана. У жінки занедужала дитина, а час уже був іти на панщину. Вона ризикнула взяти доньку із собою. Її зустрів пан і розлючено наказав десятнику негайно віднести дитину додому, щоб, мовляв, не відволікала кріпачку від роботи. А на Горпину гримнув і наказав, щоб вона робила діло, якщо не хоче бути покараною. Дитина кріпачки без материнського догляду та будь-якої до померла. Горпина збожеволіла від горя.
Ось такий жахливий випадок із селянського життя розповіла Марко Вовчок. Письменниця була переконана, що кріпаччина є рабством, і що ліберали не кращі за звичайних панів. Марко Вовчок наділила свою героїню всіма позитивними рисами національного характеру, висловлюючи свою любов і повагу до простого народу України.