Когда обсуждают тех мальчиков, которых мы видим у костра, симпатии большинства оказываются на стороне Павлу-ши. И его преимущества легко доказать: он смел, решителен, менее своих товарищей суеверен. Поэтому каждый его рассказ о таинственных событиях отличает стремление понять причины того, что происходит, а не желание искать в этих событиях страшную тайну. Но Павлуша нравится не только большинству читателей, сам И. С. Тургенев говорит о своей симпатии к нему на страницах рассказа: «Малый был неказистый,— что и говорить! — а все-таки он мне понравился: глядел он очень умно и прямо, да и в голосе у него звучала сила»
ответ:План характеристики Джорджа Плейтена I. Джордж Плейтен — головний герой науково-фантастичної повісті А. Азімова «Фах». II. Основні риси характеру героя. 1. Розумові здібності. 2. Інтерес до нових знань. 3. Відповідальне ставлення до вибору професії, мрії юнака 4. Цілеспрямованість героя. 5. Рішучість, здатність на самостійні вчинки, сила характеру. 6. Бажання стати творцем. III. «Таких людей, як ти, Джордже, десять тисяч, і вони сприяють технічному прогресові півтори тисячі світів». «Фах» образ Джорджа Плейтена Джордж Плейтен був звичайним землянином, але вже з дитинства він виявляв інтерес до навчання, учився думати. З дитинства усі помічали в ньому неабиякі здібності та кмітливий розум. У період між Днем Читання та Днем Освіти (від восьми до вісімнадцяти років) він потайки читав літературу, щоб більше знати про свій майбутній фах, адже був переконаний, що принесе користь, отримавши звання дипломованого програміста. У вісімнадцять років на Джорджа Плейтена та його однолітків чекав так званий День Освіти. Джорджа відправили на постійне проживання до Інтернату. Опинившись у цьому місці, Джордж був розлючений, оскільки вважав, що потрапив сюди помилково. Пробувши рік в Інтернаті, Джордж наважився на втечу. На перший погляд, здавалося, що його тут ніхто не тримав: відсутні перешкоди, не було охоронців тощо. Сусід Джорджа по кімнаті — Омейні — не радив йому це робити, однак юнака неможна було зупинити. Він купив квиток на літак до Сан-Франциско на День Олімпіади. Серед списку учасників цієї Олімпіади молодий невдаха помітив ім’я свого приятеля Арманда Тревіліана. Той так і не став переможцем, утратив надію потрапити на Новію, планету класу А. Джордж шукав зустрічі із Армандом. Між ними виникла суперечка, і це загрожувало Джоржу ув’язненням. Врятував його сивий чоловік, присутність якого юнак помітив давно. Той чоловік, Інженеску, на прохання свого нового знайомого влаштував йому відеорозмову з представниками Новії. Це кульмінаційний момент у житті героя. Плейтен намагався їх переконати в доцільності використання методів освіти минулого, які мали базуватися на поступовому і ґрунтовному оволодінні знаннями без застосування стрічок освіти. У цей момент народився не лише Плейтен-учений, а Плейтен-мислитель, філософ, творець майбутнього. Він довів, що не лише самотужки опанував свій фах, а здатний мислити глобально, з перспективою. Однак у новіан постало запитання, наскільки тривалими будуть ці методи і чи не трапиться так, що отримані знання запізняться в часі. Розчарований Джордж відчув потребу довести свою справу до кінця. Однак йому вкололи заспокійливе, і незабаром він знову опинився в Інтернаті. Омейні розповів йому, що за ним стежили. Виявилося, він повинен був знаходитися під особливим наглядом, оскільки був найбільшою цінністю своєї планети. Таких, як він, небагато, саме тому їх оберігали, вміщуючи до непрестижних інтернатів. Їхнє призначення — впроваджувати в життя нові ідеї для поліпшення рівня освіти і загалом рівня життя. Отже, завдяки своїм креативному розумові, наполегливості, прагненню до самоосвіти головний герой досяг мети й опинився на найвищому суспільному щаблі.
Объяснение:
Жила-была лягушка. Она жила у маленького круглого озера. Вот однажды вышла из своего дома и прыг-скок по берегу, прыг-прыг – в лес заглянула, скок-скок – дорогу домой потеряла. Метнулась туда, кинулась сюда и попала на муравьиную тропу. Муравьи десятками вскочили ей на спину, сотнями вцепились в живот. – Ква-а, – заплакала лягушка, – кво-о… Как-ак не стыдно заблудившегося обижать, голодного кусать? Муравьям стало совестно. Спрыгнули они на землю, низко лягушке поклонились: – Уважаемая тетушка к нам в гости – пищу нашу отведайте, питье наше пригубьте. Пришла лягушка к муравьям, села на почетное место. Ела и пила, песни пела и беседу вела, о чем говорила, сама не поняла – так много меду выпила. Где сидела, там и уснула. Проснулась, когда солнце высоко поднялось. Муравьи давным-давно на работу ушли, только один муравьишка замешкался – он после вчерашнего пира чашки-ложки убирал влезь на эту лиственницу, – попросила лягушка, – кругом посмотри. Не увидишь ли ты, в какой стороне мой дом, мое круглое озеро… Муравей влез на дерево, во все стороны посмотрел и говорит: – Вон там, на западе, блестит ваше озеро. Если хотите, провожу вас туда самой короткой дорогой. – Ка-какой ты добрый! – обрадовалась лягушка. – Пойдем, пойдем скорее. Дома я тебя хорошо угощу. – Дорогу показать могу, – ответил муравьишка, – но угощаться не стану. Мы, муравьи, ни работать, ни отдыхать поврозь не умеем. – Ладно, ладно, пусть все идут ко мне в гости. Только бы домой засветло добраться. Муравей спустился с дерева и побежал к озеру. Лягушка прыг-прыг, скок-скок за ним, а за лягушкой муравьи, как ручьем, потекли – все-все, сколько их было в этом муравейнике, и в соседних, и в дальних. Со всего леса собрались к лягушке в гости. Вот пришли к озеру. Обернулась лягушка, а на берегу черным-черно. Столько муравьев, что и травы не видно. У лягушки глаза выпучились: «Что теперь делать? Сама же всех позвала…» – Ква-а, ка-ак я рада! Подождите меня здесь на берегу, а я насчет угощенья распоряжусь. И бултых в воду! Муравьи день стоят ждут, два дня ждут, а лягушки и не видно. На седьмой день рассердилась муравьиная матка. – Ну, – говорит, – лягушкиного угощенья ждать – с голоду умрешь. Затянула она потуже пояс на пустом брюшке и пошла домой. Все муравьи тоже пояса подтянули и разбрелись по своим муравейникам. С тех пор и поныне ходят муравьи перетянутые туго-натуго. А глаза у лягушки так и остались выпученные. http://www.skazayka.ru/lyagushka-i-muravi-altayskaya-skazka/