4 травня 1838 року в Царському Селі відбулася лотерея поміж членами царської родини та за ними вельможами. Розіграли портрет вихователя спадкоємця російського престолу Василя Жуковського. На виручені гроші викупили із кріпацтва 24-річного художника і поета Тараса Шевченка.
Син кріпаків із села Моринці, Тарас почав малювати ще 8-річним. Вчився малярству у місцевих дяків і малярів. 14-річного сироту Шевченка зробили дворовим слугою поміщика у вільшанському маєтку на Київщині. Його пан - Павло Енгельгардт віддав хлопця в науку на чотири роки до петербурзького живо-писця Василя Ширяєва. Вдень артіль Ширяєва виконує різні живописно-декоративні замовлення, а вночі Шевченко ходить до Літнього саду малювати статуї. Тоді вперше пише вірші. Улітку 1836 року його помітив художник Іван Сошенко. Українець за походженням захоплюється талантом кріпака і вирішує до йому. Знайомить Тараса із земляками - письменником Євгеном Гребінкою, художником Аполлоном Мокрицьким, професором Василем Григоровичем. Професор обіймає високу посаду в Петербурзькій Академії мистецтв. Вмовляє Тараса подати малюнки до Товариства заохочення художників. Їх високо оцінюють, але кріпаки не можуть навчатися у вищих навчальних закладах.
Талановитого маляра у майстерні Сошенка помічає Карл Брюллов - нащадок знаменитих французьких емігрантів. Вважається найкращим і найбільш високооплачуваним художником того часу. Брюллов звертає увагу на "некріпацьке" обличчя хлопця, хвалить рисунки та вірші і пропонує стати учнем.
Шевченкові друзі міркують, як визволити Шевченка з кріпацтва. Брюллов так переймається долею кріпака, що їде до полковника Павла Енгельгардта. Просить відпустити на волю обдарованого "холопа". Енгельгардт називає ціну викупу за Тараса - 2500 рублів. Це вп'ятеро перевищує ціну кваліфікованого кріпака. На той час ця сума еквівалентна 45 кілограмам чистого срібла.
Щоб зібрати таку велику суму друзі поет Василь Жуковський, що був вихователем наслідника престо-лу цісаревича Олександра, просить Брюллова написати з нього портрет, з метою розіграти його в приватній лотереї. Друзі вирішують провести лотерею серед членів царської родини. Лотерейні квитки по 300–400 рублів купили імператриця, царівни, спадкоємець престолу — майбутній імператор Олександр Миколайович, сама графиня Баранова та інші вельможі.
4 травня після обіду, танців і розмов портрет Жуковського розіграли. Виграш дістався цариці Олександрі Федорівні. Від царської сім'ї одержали 1000 рублів. Цих грошей було недостатньо для викупу Шевченка. Брюллов, Жуковський, Венеціанов та Юлія Баранова започаткували збір коштів у складчину. Гроші пожертвували десятеро друзів Шевченка. Суму зібрали і передали Енгельгардту. Відпускну Шевченку вручає Василь Жуковський через три дні після лотереї. Із майстерні Брюллова 24-річний Тарас виходить вільним. Поет присвячує Жуковському поему "Катерина", Євгену Гребінці - баладу "Перебендя", Василю Григоровичу - "Гайдамаки". Через місяць Шевченко стає учнем Петербурзької академії мистецтв.
Десятилетний мальчик Николенька Иртенев живет в дворянской семье. Отец принял решение забрать их с братом в Москву. Папа хотел дать своим детям лучшее образование. Перед отъездом семья вышла на охоту, того попросили дети. Разлука с матерью сильно терзает сердце Николеньки. В Москве они живут с отцом в доме бабушки. Написав стихи ей на именины Николенька заслуживает уважение. Вскоре, на балу случилось знакомство с Сонечкой Валахиной. Наш герой влюбился в нее, испытав до того не известное чувство. Заканчивается произведение страшным событием - смертью матери. Вскоре грусть увеличилась с кончиной близкой семье Натальи Савишной. Эти события заканчивают детство рассказчика, готовя ко взрослой жизни.
Вывод : То, каким станет человек закладывается еще в детские годы. В повести делается акцент, что анализируя свои ощущения можно прийти к правильным выводам. Вспоминая детство взрослый человек может отпустить все трудности и окунуться в атмосферу любви. Также удаляется должное внимание любви к близким людям. Привязанность к родителям одно из самых важных качеств человека.
Рассказ Д. Лондона «Любовь к жизни» - это рассказ о бесстрашном человеке, преодолевшем страшные испытания. Это рассказ о силе духа, несмотря на самые жестокие обстоятельства. Это рассказ о любви к жизни, которая заложена в каждом из нас. Главный герой – золотоискатель - еще в самом начале рассказа был предан своим другом, брошен им на произвол судьбы в суровых полярных условиях. Он вывихнул ногу, и товарищ бросил героя, чтобы самому. Превозмогая боль и голод, герой двинулся в путь. Он знал, что несмотря ни на что, ему нужно идти вперед. Иначе – верная гибель. Поначалу герой надеялся, что товарищ ждет его у их совместного тайника, где спрятаны жизненно важные припасы – «патроны, крючки и лески для удочек и маленькая сеть». И эта мысль придавала герою силы. Писатель подробно описывает каждую секунду пути золотоискателя, потому что каждая секунда давалась ему с великим трудом. Это была настоящая борьба за жизнь. Мы видим, что эта борьба очень тяжела. Голод, боль и усталость с каждой секундой все больше выматывали героя, доводили до отчаяния, до слез. Однако он не сдавался. И все шел и шел вперед. Под конец своего путешествия герой превратился в полудикое существо, его мучили страхи, навязчивые мысли, он был похож на скелет: «Они увидели живое существо, но вряд ли его можно было назвать человеком. Оно ничего не слышало, ничего не понимало и корчилось на песке, словно гигантский червяк». Однако это существо добилось своей цели – герой добрался до китобойного судна И через некоторое время снова превратился в человека. Конечно, такое испытание не для героя даром – у него остался страх голода. Но он вновь вернулся к жизни в полном смысле этого слова. Мне кажется, в своем рассказе писатель восхищается не только силой характера героя, но и природным инстинктом, заложенным в каждом из нас. Стремление жить во что бы то ни стало заставляет человека преодолевать немыслимые испытания, поистине творить чудеса, чтобы сохранить в себе самый великий дар – жизнь.
Відповідь:
Викуп Шевченка з кріпацтва
4 травня 1838 року в Царському Селі відбулася лотерея поміж членами царської родини та за ними вельможами. Розіграли портрет вихователя спадкоємця російського престолу Василя Жуковського. На виручені гроші викупили із кріпацтва 24-річного художника і поета Тараса Шевченка.
Син кріпаків із села Моринці, Тарас почав малювати ще 8-річним. Вчився малярству у місцевих дяків і малярів. 14-річного сироту Шевченка зробили дворовим слугою поміщика у вільшанському маєтку на Київщині. Його пан - Павло Енгельгардт віддав хлопця в науку на чотири роки до петербурзького живо-писця Василя Ширяєва. Вдень артіль Ширяєва виконує різні живописно-декоративні замовлення, а вночі Шевченко ходить до Літнього саду малювати статуї. Тоді вперше пише вірші. Улітку 1836 року його помітив художник Іван Сошенко. Українець за походженням захоплюється талантом кріпака і вирішує до йому. Знайомить Тараса із земляками - письменником Євгеном Гребінкою, художником Аполлоном Мокрицьким, професором Василем Григоровичем. Професор обіймає високу посаду в Петербурзькій Академії мистецтв. Вмовляє Тараса подати малюнки до Товариства заохочення художників. Їх високо оцінюють, але кріпаки не можуть навчатися у вищих навчальних закладах.
Талановитого маляра у майстерні Сошенка помічає Карл Брюллов - нащадок знаменитих французьких емігрантів. Вважається найкращим і найбільш високооплачуваним художником того часу. Брюллов звертає увагу на "некріпацьке" обличчя хлопця, хвалить рисунки та вірші і пропонує стати учнем.
Шевченкові друзі міркують, як визволити Шевченка з кріпацтва. Брюллов так переймається долею кріпака, що їде до полковника Павла Енгельгардта. Просить відпустити на волю обдарованого "холопа". Енгельгардт називає ціну викупу за Тараса - 2500 рублів. Це вп'ятеро перевищує ціну кваліфікованого кріпака. На той час ця сума еквівалентна 45 кілограмам чистого срібла.
Щоб зібрати таку велику суму друзі поет Василь Жуковський, що був вихователем наслідника престо-лу цісаревича Олександра, просить Брюллова написати з нього портрет, з метою розіграти його в приватній лотереї. Друзі вирішують провести лотерею серед членів царської родини. Лотерейні квитки по 300–400 рублів купили імператриця, царівни, спадкоємець престолу — майбутній імператор Олександр Миколайович, сама графиня Баранова та інші вельможі.
4 травня після обіду, танців і розмов портрет Жуковського розіграли. Виграш дістався цариці Олександрі Федорівні. Від царської сім'ї одержали 1000 рублів. Цих грошей було недостатньо для викупу Шевченка. Брюллов, Жуковський, Венеціанов та Юлія Баранова започаткували збір коштів у складчину. Гроші пожертвували десятеро друзів Шевченка. Суму зібрали і передали Енгельгардту. Відпускну Шевченку вручає Василь Жуковський через три дні після лотереї. Із майстерні Брюллова 24-річний Тарас виходить вільним. Поет присвячує Жуковському поему "Катерина", Євгену Гребінці - баладу "Перебендя", Василю Григоровичу - "Гайдамаки". Через місяць Шевченко стає учнем Петербурзької академії мистецтв.
Пояснення: