Луч света в темном царстве 1.как критик относится к ‘Темному царству, 2.как он относится к жертвам ‘темного царства’ 3.как Добролюбов относится к Катерине.
Автор критической статьи утверждает, что жизнь «темного царства» обыденна и всегда одинакова, лишена каких-либо потрясений.
Критик говорит так: «Ни хвалить, ни бранить этих людей нечего». Но в то же время в статье подчеркивается вредность таких «жертв», ведь они являются «жалкими типами», которые «столь же вредны, как и сами самодуры, потому что служат их верными
.А. Добролюбов не согласен с точкой зрения о том, что Катерина – «безнравственная, бесстыжая» женщина. Критик утверждает, что главная героиня «Грозы» не относится к таким людям, которые любят «разрушать во что бы то ни стало». Катерина, по мнению автора статьи, является человеком «созидающим, любящим, идеальным». В статье уверенно говорится о том, что в Катерине отразилась «русская живая натура».
На Юго-Западе Украины, в семье богатых деревенских помещиков Попельских, рождается слепой мальчик. Вначале никто не замечает его слепоты, лишь мать догадывается об этом по странному выражению лица маленького Петруся. Доктора подтверждают страшную догадку. Мать и дядя Максим стараются мальчику осмысливать звуки и ощущения. У Петруся нет друзей, кроме Эвелины. Дети вырастают, а дружба их становится все крепче. Петр женится на Эвелине, у них рождается сын. Отец боится, что мальчик будет слепым. И когда врач сообщает, что ребенок, несомненно, зряч, Петра охватывает такая радость, что на несколько мгновений ему кажется, будто он сам все видит: небо, землю, своих близких. Через 3 года Петр становится известен своим музыкальным талантом. В Киеве, во время ярмарки «Контракты» , многочисленная публика собирается слушать слепого музыканта, о судьбе которого уже ходят легенды. Максим понимает, что Петр сумел почувствовать жизнь в её полноте, напомнить людям о чужих страданиях. Сознавая в этом и свою заслугу, Максим убеждается, что прожил жизнь не зря.
Оповідачка розказує про свою долю: не знає вона своїх батька та матері, змалку у неволі. Але вона на те не зважає — не можна ж людині весь час журитися.
За старої пані дівчата у дворі жили спокійно, не дозволяла вона тільки виходити нікуди, навіть до церкви у неділю. Хіба що на велике свято. Зате не била, не знущалася, бо була вже стара.
Кожен день шили дівчата у своїм покої. Інколи було зовсім нудно, інколи ж чомусь розвеселяться вони.
У старої була онучка, яка вчилася в інституті. Через деякий час повідомила панночка, щоб забирали її. Почалися приготування.
ІІ
Нарешті приїхала молода панночка. Була вона вродлива, щебетала коло бабусі та все розповідала, як її мучили в інституті. Навчилася вона добре тільки музики і французької мови.
ІІІ
Панночка стала вибирати собі дівчину в прислуги і вибрала оповідачку — Устину. Дуже бідкалась, що та нічого не вміє.
Дівчата-кріпачки ли свою подругу. Видно було, що не солодко їй доведеться.
ІV
Увечері покликали Устину до панночки роздягати її. А та вже сердиться, зриває одяг, кричить на дівчину. Обізвала її дурною, тому що вона не вміє звивати кіс.
V—VI
Наступного дня прокинулася панночка зранку, ходить скрізь, розглядає та все питає у бабусі, коли ж вони гостей покличуть, бо вона тільки про це і мріяла.
Почали готуватися, шити молодій одяг, бігали, кроїли. Панночка була задоволена. Понаїхало багато гостей. Всі паничі коло неї так і в’ються, а вона розквітає і говорить з ними ласкаво.
VII—XI
Поступово панночка перевернула все на свій лад. Бабусі заборонила плести, бо перед гостями соромно, тому нудилася тепер стара у кутку.
Дівчат взагалі не милувала. Цілий день вони мусили гаптувати, а вона все перевіряла, сердилася навіть, коли йшли обідати. Поступово почала їх штурхати, а потім і бити. Залишала в спокої тільки тоді, коли приїжджали гості.
Одного разу так вибила Устину за те, що та не могла її заплести, аж дівчина довго хворіла. І пані ще насварилася, захищаючи "бідну" онучку.
Довго лежала Устя, не мала сил встати. А панночка сердиться, що вона ледарює, скаржилася бабусі.
Викликали дівчину до себе, знову почала її молода хазяйка штурхати, кричати на неї.
XII—XVII
Панночка дізналася, що у місті працює дуже вродливий і гордий полковий лікар. Щоб якось заманити його до себе в гості, вдала з себе хвору. Так і закохався він у дівчину, та й вона його полюбила.
Паничі, побачивши таке діло, перестали приїжджати. Зате лікар вчащає кожного дня.
Журиться тільки панночка, що бідний він. Аж потім дізналася, що він має хутірець, і дуже зраділа. Бабуся пообіцяла лишити їй у спадок свій маєток. Заспокоїлася молода. Вихваляється перед сусідками, показуючи бабині подарунки наче від молодого, а ним ще попихає при людях.
Одного дня їх заручили. Наїхало багато гостей, вітали молодих. Почала панночка готувати свій посаг, а потім і збиратися в дорогу на хутір.
Автор критической статьи утверждает, что жизнь «темного царства» обыденна и всегда одинакова, лишена каких-либо потрясений.
Критик говорит так: «Ни хвалить, ни бранить этих людей нечего». Но в то же время в статье подчеркивается вредность таких «жертв», ведь они являются «жалкими типами», которые «столь же вредны, как и сами самодуры, потому что служат их верными
.А. Добролюбов не согласен с точкой зрения о том, что Катерина – «безнравственная, бесстыжая» женщина. Критик утверждает, что главная героиня «Грозы» не относится к таким людям, которые любят «разрушать во что бы то ни стало». Катерина, по мнению автора статьи, является человеком «созидающим, любящим, идеальным». В статье уверенно говорится о том, что в Катерине отразилась «русская живая натура».