Саме Г. Ібсен спонукав з усією непримиримістю боротися проти розважальних видовищ, за «нову драму», яка давала поштовх думати й співпереживати».
Зав’язка п’єси розпочинається з появою в домі Хельмерів «людей із минулого». Крістіна Лінне, яку Нора знала давно, пережила багато життєвих випробувань, утратила чоловіка й статки. Вона звернулася по до до Нори, щоб та влаштувала її на роботу в банк, де працював Хельмер. Нора зі щирим співчуттям поставилася до Крістіни й до й у скруті. Водночас у будинку Хельмерів з’являється ще один персонаж — Нільс Крогстад, котрий теж потребує до Нори. Але він не а шантажує Нору, сподіваючись утриматися на посаді в банку Хельмера.
Розвиток дії зумовлює поступове розкриття таємниці Нори. Виявляється, що вона боїться Крогстада, адже він знає про її жахливий вчинок у минулому. Нора підробила підпис свого вмираючого батька, щоб позичити гроші в Крогстада (він у той час займався темними справами) для лікування хворого чоловіка. Крогстад знав, що скоїла Нора, і, хоча вона вчасно сплачувала йому борг і відсотки, вирішив шантажувати її. Внутрішньо вона пишається своїм вчинком, хоча й усвідомлює його протизаконність. Її таємниця — радість і гордість — є виявом відданого кохання. Нора припускала, що колись розповість правду чоловікові, але хотіла зробити це якомога пізніше — через роки й навіть десятиліття. Однак поява невблаганного кредитора зруйнувала всі плани й життя Нори. Безвихідна ситуація, у якій опинився Нільс Крогстад, зумовила пришвидшення й непередбачуваність подій, що відбуваються в домі Хельмерів.
Объяснение:
