Объяснение:
«Гордиться славою своих предков не только можно, но и должно,
не уважать оной есть постыдное малодушие, есть первый признак дикости и безнравственности».
А.С. Пушкин
Во многих произведениях затрагивается тема единства народа. Ведь во все времена народ должен быть един. Без народного единства невозможно мирное существование государства. Так же благодаря единству народ может одержать победу над такими проблемами, как воины и многое другое.
Рассмотрим проблему единства народов на примере произведения «Слово о полку Игореве» Главная идея, проникающая все произведение, – идея единства Русской земли. Княжеские междоусобицы, ослабляющие русскую землю и ведущие к разорению её врагами, заставляют поэта горько печалиться и сетовать; победа над врагами наполняет его душу горячим восторгом.
"Слово о полку Игореве" интересно ещё и тем, что является первым в своём роде достижением мысли народной, гражданской, патриотической. Оно не только голос неизвестного автора, но и глас народный - голос народа, уставшего от бесконечных распрей и междоусобиц князей." Слово" - призыв к единению. Уже этим оно заслуживает детального, подробного изучения.
Прочитав «Слово…», я поняла, что главный герой этого произведения не князь Игорь и даже не Святослав, а Земля Русская, русский народ. Он пошёл в поход вместе с князем, боясь за свою семью, землю, Родину… Правда, многие из них погибли, Русь проиграла битву, но всё же в наши дни мы гордимся ими, мы благодарны им, пусть и за проигранное сражение…
Втілення Вальтера Скотта
Объяснение:
Романи Вальтера Скотта поділяються на дві основні групи: перша, присвячена недалекому минулому Шотландії, а друга, основна група романів Скотта, присвячена минулому Англії і континентальних країн.
Вальтер Скотт є одним із найвеличніших письменників світової літератури. Бальзак розглядав його романи як зразки художньої досконалості, Стендаль вважав «батьком» сучасних романістів, Гете відзивався про нього найбільшим схваленням, Пушкін називав його «шотландським чарівником».
У романах Скотт розгортає незвичайно багатий і реалістичний типаж. Це ціла галерея шотландських найрізноманітніших соціальних шарів, але переважно типів дрібної буржуазії, селянства і декласованої бідноти. Персонажі Скотта виразно конкретні, розмовляють соковитою і живою народною мовою. Вони складають тло, яке можна порівняти лише з «фальстафівським тлом» Шекспіра. На цьому фоні чимало яскраво комедійного, але поряд із комічними фігурами багато плебейських персонажів художньо рівноправних із героями з вищих верств. У деяких романах — вони головні герої, в «Единбурзькій в'язниці» героїня — дочка дрібного селянина-орендатора. Скотт в порівнянні з «сентиментальною» літературою XVIII століття, робить наступний крок на шляху демократизації роману і в той же час дає живіші образи. Але частіше все ж головні герої — це молоді люди з вищого світу, умовно ідеалізовані, позбавлені життєвості.
Історизм Скотта не обмежується цією зовнішньою, плотською стороною. Кожен його роман заснований на певній концепції історичного процесу.