Автор «Неймовірних пригод Івана Сили» О. Гавриш говорить, що цей твір — дитяча казка. Але, як на мене — це пригодницька повість про видатну людину.
Прототипом образу Івана Сили стала реальна людина — Іван Фірцак або Кротон. Він довго виступав із цирком, і своїми дивував всіх своїми силовими номерами
Іван Сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. Батько вигнав хлопця з дому, бо не міг прогодувати його, адже той їв за чотирьох. Шукаючи порятункуі в місті, Іван потрапив у різні ситуації, наприклад, заступився за Міху Голого, переміг у вуличному бою. Звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера Брякуса, який запросив його до себе, вмовив тренуватися, заборонив тягати мішки на вокзалі, давав гроші, виховував у ньому майбутнього чемпіона. Загибель тренера вразила Івана, адже хлопець знову сам у великому місті. Іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив вихід із найскладніших ситуацій. Автор не помилився, називаючи цей твір казкою, адже в казках завжди перемагає добро і благородство.
едварительный просмотр:
1. Мы встретились с нею случайно,
И робко мечтал я о ней,
Но долго заветная тайна
Таилась в печали моей.
2. И, точно шла работа
По сборке эшафота,
Стал слышен частый стук
Полутораста штук...
3. Выткался на озере алый свет зари.
На бору со звонами плачут глухари.
Плачет где-то иволга, схоронясь в дупло.
Только мне не плачется – на душе светло.
4. Буря мглою небо кроет
Вихри снежные крутя.
То как зверь она завоет,
То заплачет, как дитя.
5. Нет, я не Байрон, я другой,
Еще неведомый избранник.
Как он, гонимый миром странник,
Но только с русскою душой.
6. Счастье жизни — в искрах алых;
В просветленьях мимолётных,
В грёзах ярких, но бесплотных,
И в твоих очах усталых.
7. Кругом подножия кумира
Безумец бедный обошел
И взоры дикие навел
На лик державца полумира.
8. То не я – это чайки рыдали,
И прощались с ушедшим летом,
Не меня звали светлые дали…
Море им шептало ответы.
9. Что могу я? Только эту малость:
Поцелую сморщенные руки…
Никогда они не знали скуки,
Сил на отдых им не оставалось.
10. Мы рождены, чтоб сказку сделать былью,
Преодолеть пространство и простор.
Нам разум дал стальные руки – крылья,
А вместо сердца – пламенный мотор.