Маленький принц герой великої казки А. де Сент-Екзюпері.Дорослі не вміють любити, дружити, жаліти, радіти. Через це вони «не знаходять того, що шукають». А щоб знайти, потрібно знати всього два секрети (їх відкриває героєві Лис, який навчив маленького принца мистецтву дружби): «зірко одне лише серце», «ти завжди у відповіді за всіх, кого приручив». Дітям дано інстинктивне розуміння цих істин. Саме тому Льотчик, чий літак зазнав аварію в пустелі, приречений на смерть від спраги, якщо не полагодить свою машину, знаходить в маленькому принці друга, який позбавляє його від самотності і стає для нього тією водою, «яка буває потрібна і серцю». У маленького принца добре серце і розумний погляд на світ. Він працьовитий, вірний у любові і відданий у почуттях. Тому життя маленького принца наповнена змістом, якого немає в житті короля, честолюбця, п'яниці, ділової людини, ліхтарника, географа, - тих, кого герой зустрів у своїй подорожі. А сенс життя, покликання людини - в безкорисливій любові до тих, кому він потрібен. І маленький принц повертається до себе на астероїд, щоб піклуватися про свою єдиною Розі, яка без нього загине.
Що ж про особисту зустрічі з маленьким принцом (я б хотів (а) зустрітися з ним). За багатьма причинами.По перше він дуже загадковий, мрійливість хлопчик з тверезим розумом, чистою душею! По друге його світлі почуття-що те незвичайне, так віддане вірити в любов не кожному до душі.По третє він запав мені до душі.Адже такий хлопчик-це щось надзвичайне!Але все ж таки якби я зустрілася з маленьким принцом я б хотів(ла)перейняти його високі моральні якості насамперед.Як би пройшла ця зустріч незнаю,про це я можу тільки мріяти!
Объяснение:
Это чудо, что мальчик не ожесточился, а благодаря бабушке научился любить все вокруг себя, понимать и ценить добро. Автор хотел сказать нам, читателям, что ребенок приходит в этот мир, чтобы его любили, чтобы его окружали добрые и понимающие люди, чтобы он рос в тепле и заботе.
Горький пишет: «В детстве я представляю сам себя ульем, куда разные простые, серые люди сносили, как пчелы, мед своих знаний и дум о жизни, щедро обогащая душу мою, кто чем мог. Часто мед этот был грязен и горек, но всякое знание — всё-таки мед».
Автор хочет убедить нас, что душа человека формируется в детстве, тогда же, когда формируется его личность? И от этого зависит, каким будет человек в жизни, добрым или жестоким, милосердным или равнодушным к чужой беде.
герои
Алеша Пешков
Акулина Ивановна, бабушка
Василий Васильевич Каширин, дед
Варвара Каширина-Пешкова, мать Алёши
Яков Каширин, дядя
Михаил Каширин, дядя
Григорий Иванович, мастер
Иван «Цыганок», подмастерье
Лёнька - один из дружной ватаги
юродивый
атлет в цирке