Как я соченил загадку.
Федя, Павлик и я пошли во двор. Тогда Федька говорит:
- А давайте загадки соченять, и загадывать!
Все согласились и сидят с умными лицами. Я тоже не стал ждать и начал думать. У меня вертелось только одно: Сидит муха и ест варенье. Я думал, как бы её по смешней и по загадочненей сделать. И наконец я крикнул:
- Сидит уха, набивает ухо. В ухо кладёт и через крыло выходит!
Все так и покатились от смеха. И тут Павлик кричит загадку:
- Семь котя построели щенят, они упали и разбились. А сколько было мушат?
Я думал: Нет это не интересно, я лучше придумал!
- Летит боксёрская груша. По дороге ужалит, а не медком угостит!
Все покатились опять от смеха, и выбрали меня самым лучшем приколистом загадок.
Вот так я соченил загадку!
До нападу фашистів герой оповідання Шолохова "Доля людини", Андрій Соколов, жив так само, як більшість радянських людей. Демобілізувавшись після служби в Червоній Армії, втративши під час голоду батьків і маленьку сестричку, він почав працювати слюсарем на заводі, де й зустрів майбутню дружину, таку саму сироту Ірину. Жили вони дружно, у шлюбі народилися син та дві доньки. У двадцять дев'ятому році Андрій пересів за кермо, та так з того часу й не розлучався з машинами. Працював він день і ніч, заробляючи достатньо, щоб сім'я нічого не потребувала. Десять років прожили не знаючи горя, доки все не зруйнувала війна
Приступаючи до детального зображення пекла, Котляревский значно відкидається від язичеського подання про нього. Він малює пекло таким, котрим його можна побачити на фресках християнських соборів: на них грішники караються за конкретні людські пороки. Письменник намагається викрити їх як можна ширше. Іноді ми навіть забуваємо, що перед нами картина пекла, тому що кожний рядок поеми – це замальовка з реального буття, пороки якого в гостро сатиричній формі викривав автор. Він замальовує всі сфери людського життя: тут каралися грішники за політичні провини («що людям пільги не давали» , попи – «знали церков що одну») , економічні злочини («торговки» , шмаровози, ті, хто «поганий продавали товар») , соціальні правопорушення («всі гайдамаки, всі злодії», «які по правді не судили» , «себе що самі вбивали») , за моральні недоліки (брехуни, «обманювали що дівок» , «паливоди й волоцюги» , «що продають себе на час») , за відступництво від духовних норм («усе ворожки, чарівники» , «що знали весь святий закон» , а «як же були на самоті, то молитовники ховали») . Дістається в пеклі й батькам, «яких синів не вчили» , і мудрецям, які не знали, «звідки узявся мир?» , і лікареві, що «чванився, як людей морив» . Всіх «оселив» у пекло И. Котляревский: богатих і бідних, старих і молодих, чоловіків і жінок, тому що гріхи можуть заволодіти будь-якою душею – і тоді людин стає кандидатом вад.
Объяснение:
Це?
Туповато малость:
Дежурные убирали класс.На окне стояли две банки.В одной лежали мелки. Её загораживала баночка с водой для цветов.
-Вась, положи мел в баночку,-прописклявила Маринка.
-Да пробасил Василий и кинул мел в банку с водой.Банка была синенькой, как и мел...
Когда ребята закончили уборку, Маринка посмотрела в баночку с мелками.
-Красный,жёлтый,белый,зелёный,-она остановилась,-Вась, а где же синий? Я же попросила положить его в банку!
-Я и положил,-Василий подошёл к синей банке с водой для цветов и показал её Маринке,-вот же он.