ответ:У різдвяний вечір Фріц і Марі — діти радника медицини Штальбаума — отримують від батьків безліч подарунків: ляльок, дерев'яного коня, іграшкових гусар, крихітний посуд, книжки з картинками. Хрещений Дроссельмеєр підносить їм мініатюрний замок з золотими вежами, по залах якого пересуваються дами і кавалери. Трохи пізніше відбувається знайомство дітей зі ще однією іграшкою — маленьким потворним чоловічком на ім'я Лускунчик, який вміє розгризати тверді горіхи.
Перед сном Марі затримується біля шафи, в яку на ніч були прибрані подарунки, і виявляється свідком битви. Її ведуть семиголовий Мишачий король, що вибрався з-під підлоги зі своїм військом, і армія ожилих ляльок, очолювана Лускунчиком. Дівчинка прагне захистити маленького чоловічка, проте відчуває біль в руці і падає на підлогу. Прокинувшись у своєму ліжку, вона намагається розповісти матері і лікарю про нічний бій, але ті вважають її розповідь відгомонами колишньої гарячки. Хрещений, що відвідав Марі, приносить відремонтованого Лускунчика і розповідає, що колись той був нюрнберзьким племінником Дроссельмеєра, юнаком добрим і благородним. На крихітного виродка він перетворився з волі королеви Мишільди. Лускунчик може повернути колишній вигляд, але для цього потрібно, щоб він переміг Мишачого короля, а його самого полюбила Прекрасна Дама.
Нею стає Марі, яка, отримавши від Лускунчика трофеї поваленого Мишачого короля і здійснивши з маленьким чоловічком подорож до чарівної країни, закохується в непоказного героя. Батьки не вірять її спогадами про пригоди і просять забути цю неймовірну історію, проте дівчинка постійно думає про Лускунчика. У фіналі казки в будинку Штальбаум з'являється молода людина — племінник Дроссельмеєра, який зізнається, що «перестав бути жалюгідним Лускунчиком». Марі стає його нареченою, і на їхньому весіллі танцюють двадцять дві тисячі нарядних ляльок
Былины строятся по определённому плану. большинство былин начинается зачином. в нём обычно говорится о месте действия или о том, куда и откуда поехал богатырь бытия в былинах излагаются в строгом порядке, последовательно. повествование ведётся медленно, не спеша. так как бюлины жили в устной передаче, исполнитель их сказывал сосредоточить внимание слушателей на особенно важных, по его мнению, местах. для этого в былинах широко применяются повторения, обычно троекратные. так, в былине об илье муромце и соловье-разбойнике трижды повторяется описание силы соловья-разбойника. обы придать напевность былине, сделать изложение её более выразительным, музыкальным, часто в былинах повторяются отдельные слова. например: прямоезжая дорожка заколодела, заколодела дорожка, замуравела. или: во стольном во городе во киеве, у ласкового у князя у владимира. вторения встречаются не только в тексте одной и той же былины. в разных былинах одинаково описываются сходные действия, явления, например седлание богатырского коня, пир у князя владимира, вражеская сила, бой богатырей с врагами и пр. такие сходные описания, встречающиеся в разных былинах (и в сказках), называются общими местами. иногда былины заканчиваются особой концовкой - заключением из всего содержания былины: то старина, то и дёянье, т. е. так было в старину, это - быль. вный герой былин - богатырь. чтобы ярче представить силу богатыря, применяется приём гиперболы (преувеличения). например, вот как описывается бой богатыря с вражеской силой. если богатырь махнёт правой рукой, среди вражеского стана образуется улица, левой - переулок. палица (меч) богатыря весит сорок или даже девяносто пудов. если богатырь заснёт, то «богатырский сон на двенадцать дён» (дней). под стать богатырю и его конь: «первый скок коня - на много вёрст, а второй скок - и найти нельзя». чтобы подчеркнуть силу богатыря, гиперболически изображается его враг. несметные силы врага «серому волку дня не обскакать, чёрному ворону в день не облететь». в былинах, как и вообще в произведениях устной народной поэзии, каждое слово точно и выразительно. в течение веков народные певцы и поэты совершенствовали язык своих поэтических произведений, добиваясь наиболее точного и яркого, выразительного раскрытия через слово самых существенных качеств героев и их поступков. так, богаты и разнообразны в устной поэзии эпитеты - красочные определения, указывающие наиболее существенный признак людей, предметов, явлений жизни. часто одни и те же эпитеты постоянно характеризуют тех или иных героев, предметы, явления жизни, природы и т. д. поэтому их называют постоянными эпитетами. в былинах, например, встречаются такие постоянные эпитеты: дородный добрый молодец, сила великая, славный стольный киев-град, тугой лук, тетивочка шелковая, стрелочки калёные. жную роль в языке былин играют существительные с уменьшительными и ласкательными суффиксами. они выражают народную оценку героев былин. богатыри часто называются ласкательными именами: илюшенька, добрынюшка никитич, микулушка селянинович и т. п. суффиксы ласкательного значения применяются и в словах, обозначающих предметы, принадлежащие богатырю. у него «стрелочки калёные», «седёлышко», «уздечки», «войлочки», «потнички» и т. д. былина произносится нараспев. подчиняясь напеву, сказитель ставит ударения на определённых словах, а другие слова при этом, не имея ударений, как бы сливаются в одно слово («матьсыраземля», «полечистое»). в связи с этим иногда слово имеет различные ударения в одной и той же. былине («соловей- соловей», «молодой», «молодый», «молодый»). ревней устной народной поэзии есть былины, рассказывающие о мирной, трудовой жизни народа. это былины бытовые. важнейшая из них - былина о вольгё и микуле. в ней прославляется народный труд. в илье муромце народ воспел крестьянина-воина, богатыря - защитника родины. в образе микулы он прославил крестьянина-хлебопашца, богатыря - кормильца страны.
ответ:У різдвяний вечір Фріц і Марі — діти радника медицини Штальбаума — отримують від батьків безліч подарунків: ляльок, дерев'яного коня, іграшкових гусар, крихітний посуд, книжки з картинками. Хрещений Дроссельмеєр підносить їм мініатюрний замок з золотими вежами, по залах якого пересуваються дами і кавалери. Трохи пізніше відбувається знайомство дітей зі ще однією іграшкою — маленьким потворним чоловічком на ім'я Лускунчик, який вміє розгризати тверді горіхи.
Перед сном Марі затримується біля шафи, в яку на ніч були прибрані подарунки, і виявляється свідком битви. Її ведуть семиголовий Мишачий король, що вибрався з-під підлоги зі своїм військом, і армія ожилих ляльок, очолювана Лускунчиком. Дівчинка прагне захистити маленького чоловічка, проте відчуває біль в руці і падає на підлогу. Прокинувшись у своєму ліжку, вона намагається розповісти матері і лікарю про нічний бій, але ті вважають її розповідь відгомонами колишньої гарячки. Хрещений, що відвідав Марі, приносить відремонтованого Лускунчика і розповідає, що колись той був нюрнберзьким племінником Дроссельмеєра, юнаком добрим і благородним. На крихітного виродка він перетворився з волі королеви Мишільди. Лускунчик може повернути колишній вигляд, але для цього потрібно, щоб він переміг Мишачого короля, а його самого полюбила Прекрасна Дама.
Нею стає Марі, яка, отримавши від Лускунчика трофеї поваленого Мишачого короля і здійснивши з маленьким чоловічком подорож до чарівної країни, закохується в непоказного героя. Батьки не вірять її спогадами про пригоди і просять забути цю неймовірну історію, проте дівчинка постійно думає про Лускунчика. У фіналі казки в будинку Штальбаум з'являється молода людина — племінник Дроссельмеєра, який зізнається, що «перестав бути жалюгідним Лускунчиком». Марі стає його нареченою, і на їхньому весіллі танцюють двадцять дві тисячі нарядних ляльок