ответ:Автор починає з розповіді про те, що 25 липня 1964 року у селі Великі Чаплі Вітька Горобець та Петро Білий будуть стрілятися на дуелі за дівчину — Гальку Козачок. Секундантом на дуелі зі сторони Вітьки буде Федько Котигорошко (старший), а Юрко Гречаний буде секундантом противника.
Коло двору Горобця сиділи дуелянт та Федько і розмовляли про завтрашню важливу подію. Поки Вітько хвилювався, що він може померти, його друг запевняв того, що ніч перед стріляниною потрібно ходити по хаті і думати про даму серця. Потім Котигорошка кличуть до вечері, а Вітько, зоставшись сам, пафосно декламує вірші Лермонтова. Мати кличе сина до хати, дає йому випити молока, і від того Вітьку так хочеться спати, що він забуває про настанову друга ходити з кутка в куток і солодко засинає з піском на животі (мати подумала, що син засмучений через те, що в нього болить живіт, і лікувала його гарячим піском). Далі автор роздумує над тим, як же міг головний герой закохатися у Гальку, у дівчину, з якою він провів усе своє дитинство. Одного разу «мужчина чотирнадцяти неповних років» подивився на подругу зовсім іншими очима і, відмітивши, що вона дуже гарна, весела й стрімка, закохався у неї, і ця любов довела його до дуелі. Далі автор веде розмову про те, які події відбувалися до цього дня.
Я не очень люблю бывать летом в городе. Горячий асфальт улиц, душные дворы многоэтажных домов, вечно спешащие куда-то люди – от всего этого так хочется убежать подальше. Поэтому хотя бы месяц из самых длинных в году каникул я провожу на природе, в деревне.
Обычно утром в школьные дни меня не поднять с постели. Но на каникулах в деревне я часто просыпаюсь ни свет ни заря, чтобы пробежаться по росе и встретить поднимающееся из-за леса солнце.
Природа пробуждается. В саду поют утренние птицы, а ночной туман потихоньку отступает и прячется по оврагам от первых лучей рассвета. Теперь самое время идти в лес за черникой.
Черника – ягода нежная. Так говорит моя бабушка. Эту ягоду нужно собирать только вручную, без всяких «комбайнов» и других при И тогда на будущий год на этом же месте урожай будет лучше прежнего. Это нехитрое правило мы всегда соблюдаем, и лес словно благодарит нас - ведь из наших разведанных черничников мы никогда не возвращаемся с пустыми руками.
Я люблю летнюю грозу. Когда после жаркого дня горизонт вдруг чернеет и сверкает вспышками молний. Когда прохладный ветер раскачивает деревья и доносит раскаты первого грома. А потом на пыльную дорогу падают первые капли долгожданного дождя. Грозу я люблю слушать на чердаке старенького бабушкиного дома. Люблю, чтобы дождь барабанил по жестяной крыше, а от раскатов грома подрагивала земля.
После дождя вода в озере становится теплой, как парное молоко. Озеро у нас большое, а находится оно совсем рядом с деревней. Это излюбленное место рыбалки почти для всех деревенских мальчишек. Но я не очень люблю рыбалку, а прихожу сюда купаться. Плаваю я неплохо, правда, до другого берега пускаться вплавь пока не рискую. Там километр, не меньше.
Луга рядом с озером весной заливают талые воды. А летом здесь трава по пояс. В этой траве так здорово лежать в ветреный день, слушать ее шелест и смотреть, как бегут по небу облака. А иногда кажется, что это я плыву мимо облаков на огромном корабле под зелеными травяными парусами.
А потом наступает вечер, и я возвращаюсь в дом бабушке – она наверняка уже приготовила на ужин что-то особенное. Окна в сад распахнуты настежь. На небе зажигаются первые звезды, пастухи гонят с пастбища коров, а где-то среди густой листвы заводит свою вечернюю песню соловей. Нет, такие каникулы я ни за что не променяю на городские каменные джунгли
ответ:Автор починає з розповіді про те, що 25 липня 1964 року у селі Великі Чаплі Вітька Горобець та Петро Білий будуть стрілятися на дуелі за дівчину — Гальку Козачок. Секундантом на дуелі зі сторони Вітьки буде Федько Котигорошко (старший), а Юрко Гречаний буде секундантом противника.
Коло двору Горобця сиділи дуелянт та Федько і розмовляли про завтрашню важливу подію. Поки Вітько хвилювався, що він може померти, його друг запевняв того, що ніч перед стріляниною потрібно ходити по хаті і думати про даму серця. Потім Котигорошка кличуть до вечері, а Вітько, зоставшись сам, пафосно декламує вірші Лермонтова. Мати кличе сина до хати, дає йому випити молока, і від того Вітьку так хочеться спати, що він забуває про настанову друга ходити з кутка в куток і солодко засинає з піском на животі (мати подумала, що син засмучений через те, що в нього болить живіт, і лікувала його гарячим піском). Далі автор роздумує над тим, як же міг головний герой закохатися у Гальку, у дівчину, з якою він провів усе своє дитинство. Одного разу «мужчина чотирнадцяти неповних років» подивився на подругу зовсім іншими очима і, відмітивши, що вона дуже гарна, весела й стрімка, закохався у неї, і ця любов довела його до дуелі. Далі автор веде розмову про те, які події відбувалися до цього дня.
Объяснение: